+38 044 270 6044
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ

Тур в Карпати на свята. Свято у Карпатах - Рахманський Великдень


Ця публікація відображає одну з красивих карпатських легенд, що опинилася в полі зору багатьох дослідників, науковців. Легенда пояснює, чому у гуцулів існує два Великодні і чому на писанках вони малюють знак нескінченої дороги.
 
   
(Матеріал подається в скороченні)
 
   
«Бом-м, бом-м-м — чуєте? Тс-с-с!», — старий гуцул прикладає палець до вуст, а вухо — до каменю. Чоловік закриває очі, кілька хвилин лежить нерухомо на землі — дослухається, що робиться в карпатських глибинах. А потім починає наспівувати якусь дуже знайому мелодію. «Що це?» — запитуємо. «Гудуть дзвони рахманські», — каже він.
 
   
Два Великодні
«За дуже давнім звичаєм, — починає розповідь Михайло Ванджурак з Верховини, — гуцули двічі святкують Великдень. Спочатку — Воскресіння Христове. А через двадцять п’ять днів після Пасхи — Рахманський Великдень. У цей день у горах можна почути музику дзвонів — досить лише вийти на котрусь із вершин і припасти вухом до землі».
 
   
Обидва свята, розтлумачує він, тісно пов’язані між собою. В день Пасхи, після того, як родина поснідає свяченим, ґаздиня (господиня) бере шкаралупу освячених у церкві крашанок та писанок і пускає її на воду — в потічок чи у річку. Вважається, що за три з половиною тижні вона допливе в Країну рахманів і сповістить їм про те, що прийшло Воскресіння. Тоді рахмани і заб’ють в усі свої рахманські дзвони.
 
   
«Доки шкаралупка пливе водою, вона знову перетворюється на яйце, — додає історії шарму пан Михайло. — І тими яйцями рахмани розговляються (припиняти піст — ред.)».
 
   
Свято — не свято
Зазвичай горяни зважають на Рахманський Великдень, що настає четвертої середи по Воскресінню. Намагаються в цей день нічого тяжкого не робити, не різати і не шити, не копати землю. Дехто йде високо у гори, щоб почути з-під землі подзвін. Кажуть, що чують його не всі. «Для великих грішників земля німою лишається», — ставить у своїй розповіді крапку старий гуцул. Щось спонукає нас теж притиснутися вухом до каменю.
 
   
Задля справедливості слід сказати, що Рахманський Великдень — свято, яке в Карпатах потроху своє відживає. Гуцули в цей день справді утримуються від роботи, але здебільшого формально наслідуючи звичай — мало хто може пояснити, чому так робиться.
 
   
Блаженні люди рахмани
«Легендам про рахманів, а вони відомі тільки в Україні, більше тисячі років», — пише етнограф Олекса Воропай у своїй праці «Традиції і звичаї українського народу». Вчений вважає, що Рахманський Великдень є залишком дохристиянських вірувань українців. На початку минулого століття це свято було досить поширене: його описи зібрані в Карпатах, на Поділлі та Львівщині, на Київщині та Полтавщині, на Черкащині та Херсонщині.
 
   
Перекази, записані в різних регіонах, по-різному тлумачать, хто такі рахмани і де вони живуть. Уявлення мешканців центральних областей України, за Воропаєм, були такими: «Наш світ поділений на три частини: небо, землю і підземне царство. Глибоко під землею, немов у раю, живуть блаженні люди рахмани. Вони не знають літочислення. Тому люди мусять повідомляти їм про настання найбільшого земного свята Великодня, кидаючи в річки шкаралупу з крашанок — та пливе до рахманів».
 
   
У Карпатах розповідали трохи інакше. «Гуцули повістують, що рахмани — це черці (монахи — ред.), справедливі руснаки; вони такої віри, як і ми, — записав знавець гуцульських традицій, автор п’ятитомника «Гуцульщина» Володимир Шухевич. — Вони живуть далеко на сході в монастирі, де ведуть богомільне життя. Ми завдячуємо їм, бо вони спокутують наші гріхи, постяться цілий рік, скоромляться тільки тим, що на Великдень ділять на дванадцятьох одне яйце, котре приносить вода... Рахмани — се наші кревні (родичі); тому старші люди тримають аж до Рахманського Великодня строгий піст».
 
   
Прародичі українців?
Виходячи з етнографічних матеріалів, прихильники теорії аріїв трактують рахманів як наших далеких родичів. Наразі є кілька припущень, ким могли бути ці міфічні персонажі. Наприклад, арійською діаспорою в Індії. Або суспільною кастою жерців-брахманів. Чи окремішнім плем’ям, яке жило на найсхідніших землях праукраїнських територій.
 
   
Є спроби відродити святкування Рахманського Великодня в новій іпостасі. Неоязичники пов’язують це свято із вшануванням духовних законів Всесвіту. А обряд пускання шкаралупи, з великодніх яєць у річки, які течуть до моря, вважають обміном інформацією з духовними силами пращурів.
 
   
Сила традиції
Гуцули, правду кажучи, не надто переймаються тлумаченнями своїх міфів. Для тих, хто знає, досить і того, що Рахманський Великдень з дідів-прадідів відзначається як свято далеких родичів — людей праведних і богомільних, чиїми молитвами і доброчесністю впродовж віків тримаються гори Карпати. Магія спілкування із ними полягає в особливому розписі писанок — на яєчній шкаралупі, яку кидають в ріки, малюють знаки нескінченної дороги.
 
   
Одна з гуцульських легенд застерігає, що кінець світу настане тоді, коли не буде розписано жодної писанки, коли шкарлупа не попливе водою, коли рахмани не дізнаються про свято і Карпати не почують підземних дзвонів. Тому горяни кожного року пишуть писанки і святкують другий Великдень.
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

 

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ


Автобусные туры а-ля "галопом по Европам!"
Хоть и "галопом по Европам", но зато сколько впечатлений! Для этого достаточно именно проехаться по Европе. Галопом, конечно, и по тем частям Европы, где холода – редкость, а снег в дефиците. Во время путешествия «галопом по Европам»...
В Амстердам! Тур "на недельку до второго" в старый добрый Амстердам!
Этот город, Амстердам, стоит на бычьих шкурах. В самом прямом смысле этого слова: в средние века строители укрепляли зыбкую почву бычьими шкурами, чтобы дома не "уплыли". Это один из тех фактов, которые остаются тайной в турах в Амстердам для туристо
Велотуризм: советы. Велотуризм: варианты
Горный фрирайд. Чтобы кататься на велосипеде в горах, надо, во-первых, обладать недюжинной силой, во-вторых, не иметь проблем с давлением,а в третьих, отлично владеть техникой движения п
Гоа, лето, жара и впечатления
Штат Гоа, узкая прибрежная полоска длиной в сто с небольшим километров пляжей, четко делится на север Гоа и юг Гоа, различающиеся радикально. Южная часть Гоа от Палолема до форта Агуада — это сплошная линия отелей и вполне благоустроенный буржуазный
Национальная кухня Аргентины
Еда в Аргентине ничем особым не выделяется, причем сильно раздражает ее стандартность. Вы можете пойти в любой район города, да что города - в любом городе, в любом кафе или ресторане вы увидите стандартный набор в меню. Понять это трудно. Почему-то
Люксембург – страна без макдональдсов
Из всех городов, которые мы посетили, Люксембург произвел самое потрясающее впечатление. Наверное, такое впечатление должен был произвести Париж. Но не произвел. Вначале мы ехали по зеленым весенним Арденнам, а потом, мы даже не поняли, в какой момен