+38 044 270 6044
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ

Зимові свята у Карпатах


«Вдосвіта треба встати, з трьох непочатих криниць води наносити, в миску налити, гілку сухого любистку туди покласти, а ще васильку та три листки м'яти додати, полотном накрити й до вечора лишити, — повчала мене бабуня, пораючись біля старої печі. — А як сонце зайде, слід Богу помолитись, затим чистою водою тричі гарно вмитись. Тоді апостола просити, щоб відкрив, звідкіль долю чекати, як судженого звати».
 
   
Того разу розтоплений віск, яким ми ворожили, набрав у воді вигляду чоловічого обличчя. Воскова маска мала виразні вуса й розкішну бороду. Можете не повірити, але саме так тепер виглядає батько моїх дітей.
 
   
Святі йдуть — свята несуть
Великий цикл зимових святкувань починається в Карпатах 4 грудня Введенням у храм Пресвятої Богородиці. «Введення прийде - свят наведе», — так кажуть горяни про останній місяць року. Катерини, Андрія, Миколая, Анни — дні цих «грудневих» святих багаті на самобутні обряди і звичаї. Серед них вирізняється молодіжне свято Андрія, яке відзначають 13 грудня.
 
   
Церква вшановує апостола Андрія Первозванного, учня і сподвижника Христа, передовсім як проповідника християнства на землях прадавньої України. В руських літописах зустрічаються описи того, як під час останньої місійної подорожі апостол побував на берегах Чорного моря, піднявся Дніпром у Скифію і відвідав місце, де згодом постав Київ. Нестор-літописець відзначає, що Андрій зупинявся на наддніпрянських кручах: «...указав на гори і прорік благодать граду, який постане на них».
 
   
Дослідники культури схильні вважати скіфську подорож апостола історично реальною. «Апокрифічні легенди та місцева фольклорна традиція створили умови для поширення культу Андрія у всьому Карпато-Балканському регіоні», — відзначає кандидат історичних наук, доцент Чернівецького національного університету імені Федьковича Ігор Чеховський. Щоправда, день Святого Андрія у нас лише умовно пов'язаний з діяннями євангельського персонажа. Народне визнання апостол здобув як покровитель шлюбу й повелитель хижих звірів. Гуцули кажуть, що Андрія, мов вівці, слухаються найлютіші вовки та ведмеді.
 
   
Звірів повелитель, чоловіків покровитель
Андрія вважають патроном хижаків у гірських селах на Буковині, а також над Дністром на сході Чернівецької області та у верхів'ї Пруту. За народними переказами, на свій день святий збирає вовків у зграї. Щоб уберегти господарство від сіроманців, увечері напередодні свята ґазди розкладають особливу «андріївську» ватру. Чоловіки розпалюють вогнище з «бечки» - освяченої в церкві вербової гілки, яку зберігають в домі від «вербної неділі» (вербу святять за тиждень до Пасхи). З ватри «відгашують вогонь» — вибирають ще не згаслі вуглинки і кидають їх у воду. Потім цією водою кроплять хлів і стайню.
 
   
Не лише дику звірину, але й відьмаків і ворожбитів відлякує в чаклунську передсвяткову ніч вогонь «андріївської» ватри. За повір'ям гуцулів, саме о цій порі ходять чарівниці, які приворожують маржину (худобу) і відбирають її добре молоко. Ще й тому корів на Андрія обов'язково скроплюють «відгашеною» водою.
 
   
Святого Андрія — єдиний день у році, коли хлопці бешкетують, і їм усі збитки прощаються. Парубки (неодружені чоловіки) роблять капості там, де живуть дівчата. Найчастіше знімають ворота й хвіртки і заносять їх на інший кінець села. Такі забави не випадкові. Етнографи вважають їх «ритуальними бешкетуваннями», які з плином часу втратили своє первісне значення — усунення перешкод на шляху до бажаного шлюбу.
 
   
Сучасні «андріївські» збитки стають все більше подібними на недолугі жарти. У Верховинському районі, окрім воріт, ховають собачі будки, перевертають вбиральні. Замуровують сніговими брилами двері, розбирають господарські будівлі, ставлять під вікнами на страх господарям гарбузові «голови» зі свічками.
 
   
На Закарпатті, у селах Великі Лази, Ракошино та Середнє, парубки щороку ламають паркани (навіть металеві!) і перегороджують ними вулиці. На хати висаджують автомобілі. Кілька років тому в селі Красне господар знімав з даху «Жигулі». В Бичкові на стайні тиждень стримів старий «Запорожець». А у Раковці хазяїв серед ночі розбудив розпачливий крик кози — тварину прив'язали просто до димаря...
 
   
Жінки на Андрія теж мають надію
За народними уявленнями, які побутують на Буковинському Підгір'ї, Святий Андрій вважається у Бога «першим чоловіком», тобто найстаршим над усіма апостолами. Саме в нього просять, щоб «вичитав долю з Книги життя, яка зберігається на небесах».
 
   
Традиційно надвечір'я і ніч напередодні Андрієвого дня вважаються часом ворожіння на шлюб та кохання. Щоби задобрити святого покровителя, гуцулки впродовж дня перед ворожінням дотримуються посту. А на самого Андрія йдуть до церкви і ставлять перед образом святого жертовну свічку. В деяких закарпатських селах до ворожби вдаються наступної ночі, а вдень у церкві намагаються непомітно доторкнутися до риз священика — вірять, що тільки так усе наворожене буде правдивим.
 
   
Ігор Чеховський записав буковинські «гадання» під час етнографічних експедицій наприкінці 1990-х років. «На Андрея дівчата варили пироги (так у регіоні називають вареники) і викладали їх перед голодним котом, — розповіла дослідникам 80-річна Катерина Горюк, мешканка села Мілієве Вижницького району. — Чий пиріг кіт хапав першим, тій дівчині належало до весілля готуватися. Якщо кіт лише відкусив пирога і покинув, значить — на розлучення і самотність».
 
   
У наддністрянських селах, на Гуцульщині та Покутті, в ніч на Андрія ворожать не на пирогах, а на балабушках (булочках), які має з'їсти голодний пес. Також виходять із тарілкою каші до воріт «кликати судженого» на вечерю. Питають ім'я першого зустрічного — вірять, що так само мають звати майбутнього чоловіка. «Слухають» під вікнами і залежно від почутого тлумачать долю. Для викликання «віщого сну» кладуть під подушку люстерко.
 
   
У селах над Черемошем були поширені давні «андріївські» ворожіння. Наприклад, кидали чобіт через хату або позад себе — в який бік носаком упаде, звідти жениха виглядати. Рахували штахетини чи стовпці у паркані: «любить-не любить-кине-приголубить-заміж візьме-обмане». «Перев'язували вулицю», пильнуючи, хто першим пройде — якщо чоловік, то бути цьогоріч у парі. Діставали символічні речі з-під миски. Тепер обряди дещо осучаснили: якщо витягнеш обручку — заміжжя, перстень з камінцем — багатий кавалер, якщо ж дістанеш ключі від автомобіля — матимеш любася з іномаркою.
 
   
Відійшли у минуле колоритні ворожіння з «посіванням» та «боронуванням» конопель. Іще на початку минулого століття юнки, роздягнувшись догола, «посівали» довкола хати насінням конопель, «заволочували» (загортали) їх одежею, а після того видивлялись у дзеркалі майбутнього чоловіка.
 
   
Найкраще старожитні форми обрядової магії, як відзначає Ігор Чеховський, збереглися у віддалених гуцульських та буковинських селах, зокрема — у верхів'ях Дністра, Пруту, Черемоша і Серета. А також у деяких прикордонних румунських і молдавських поселеннях Чернівецької області.
 
   
Диме-димочку, в Андріїву ночку любість неси
«Андріївські» ворожіння на Закарпатті відрізняються від тих, які розповсюджені в інших гірських районах», — каже краєзнавець, викладач Ужгородського національного університету Федір Шандор.
 
   
У ніч на Святого Андрія в селі Драв-ці поблизу Ужгорода дівчата «замовляють пророчі сни» — відривають від дерев'яної хвіртки невеличку скалку і кладуть її під подушку. Вважається, що вночі їм насниться суджений. У Грабово Мукачівського району в передсвяткову ніч на ворота ставлять гребінь. Уранці дівчата розглядають, яке там волосся — таке ж має бути в нареченого. Хлопці знають про цей звичай і часто вичісують гребенем домашніх тварин, аби потім висміяти дівочі гадання.
 
   
У Виноградівському та Хустському районах побутує такий обряд: щоб побачити образ свого нареченого, дівчині треба взяти яблуко і їсти його від Андрія до самого Різдва, кожного дня кусаючи по разу. Вранці на Різдво слід налити в миску води і глянути туди — у воді покажеться майбутній чоловік.
 
   
Дуже серйозно ставляться до магічних ритуалів на Андрія у закарпатському селі Фогораш. Тут «замовляють» любов з допомогою «андріївської» ватри. Опівночі дівчата підходять до вогнища і дмуть на поліна, приговорюючи: «Диме-димочку, в Андрієву ночку в шпорі не чади — у комин іди, лети над порогом до милого мого, любість у груди йому надихни і серце до мене його приверни! Застели му білий світ мною, аби не мав без мене спокою, мною одною лем жив і мене одну лем любив!».
 
   
Гадають на кохання в закарпатських селах не лише дівчата, але й парубки. На Мукачівщині та Іршавщині влаштовують гру, подібну до стародавньої «Калити». Печуть медяний коржик і підвішують його до стелі. Хлопці мусять підстрибнути й відкусити шматок. Тільки тоді їх допускають до ворожіння. На дно миски наливають мед і кладуть у нього перстень. Парубок мусить дістати каблучку губами так, щоб не вмочити носа у мед. Вважається, що той, хто пройде випробування, ожениться і в шлюбі буде щасливим.
 
   
Карпатські звичаї також дозволяють ворожити на Андрія «пошлюбленим жінкам» — однак тільки на любов свого чоловіка. Добрі господарі у цей день, — вірять горяни, — мають дотримуватися певних обмежень, аби в ґаздівстві велося. Господині не шиють і навіть голки в руки не беруть — «щоб не зашити курям узиці, бо не будуть нестися». Чоловіки не йдуть до вуликів, тому що «бджоли будуть злитись і не будуть роїтись».
 
   
Наші сусіди — поляки, чехи, словаки, угорці — вважають, що днем Святого Андрія розпочинається світла передріздвяна пора. До надвечір'я свята у цих народів також приурочені особливі магічні обряди, дуже схожі на українські. Спільною для всіх є прадавня віра в особливий дар Андрія — пов'язувати закохані серця і провіщати долю.
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

 

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ


Отдых в бархатный сезон. Отдых осенью
Отдых в бархатный сезон. Отдых осенью. Варианты отдыха... В последние годы все больше и больше туристов отдыхают осенью. Во-первых не так жарко, во-вторых не так людно, в-третьих... не так дорого. Здесь мы рассматриваем варианты отдыха на осень по ст
Андалусия: от Кадиса до Севильи
Ко второй по величине провинции Испании, Андалусии, где христианская культура соприкасается с мавританской и трудно разобраться, что здесь исконно испанское, а что арабское, — путь неблизкий. Шесть часов на самолете до единственного города, куда лета
Африка: путь к озеру Ньяса
Кто не зачитывался в детстве книгами о Ливингстоне, отважном исследователе Африки? Кто не мечтал пройти его маршрутом, полным опасностей и загадок, к озеру Ньяса? А потом, повзрослев, мы навсегда забывали эти знаковые имена. "Ливингстон? Это что, нов
Монастырь Санта-Роса-де-Окопа в Перу
Прежде чем отправиться в путь, нам пришлось выслушать немало рассказов о коварстве гор, опасных переправах через реки и частых в это время года обвалах. Наш путь лежал в Уанкайо.
Словения. График работы магазинов
В Словении с 1 января 2006 года магазины, площадь которых превышает 200 кв. м, не будут работать по воскресеньям. Исключением станут 10 воскресных дней
Подорож у Непал. У Непал самотужки
Коли ми з друзями вирішили помандрувати до Непалу, нашим джерелом інформації про цю країну були путівник чеських авторів «Автостопом по Непалу» та книга легендарного французького альпініста Моріса Ерцога «Аннапурна». Але навіть найкращі друковані вид