+38 044 270 60 44
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ

Карпатська передріздвяна символіка


У передріздвяний Святвечір, шостого січня, згідно з повір'ями, мало не кожна річ у домі має символічне значення. Окрасою і одним з важливих символів карпатської оселі у період традиційних зимових свят завжди був сніп жита чи пшениці — Дідух (Дідо, Дідочок, Сніп-Рай, Коляда, Колядник). Він заміняв новорічну ялинку, яка не була особливо поширена в карпатському регіоні.
 
   
Перед тим, як родина збиралася за Святвечірнім столом, зі сходом першої зірки, господар — глава роду — заносив Дідуха до світлиці. А скажімо, у лемків це робив або будь-хто із синів, або старший серед них. Отже, зодягнувшись у святкове вбрання, ґазда йшов до стодоли або комори, поважно брав заздалегідь приготованого Дідуха й урочисто ніс до хати. Переступивши поріг, скидав шапку і вітався з господинею, ніби бачився з нею вперше:
- Дай, Боже, здоров'я!
- Помагай, Боже, — відповідала вона. — А що несеш?
- Злато, щоб увесь рік ви жили багато.
 
   
А потім віншував: «Віншую вас щістєм, здоровльом, з нинішнім Світим вечором. Абисмо в радости та веселости та й до другого дочекали. Аби нас нікого не бракувало. Дай, Боже, дочекати від тепер за рік — від ста літ до ста літ, доки нам Бог поможе. Дай, Боже!». «Дай, Боже, абисмо в щістю та здоровлю відпразникували та до другого Світого вечора дочекали», — відповідала ґаздиня. Сніп ставили на лавицю в кутку стола й приповідали: «Дідо йде до хати, а всяке зло з хати».
 
   
Дідуха стояв під іконами на почесному місці. Під нього підстеляли оберемок соломи (Бабу). Святковий сніп перебував у хаті протягом тижня (подекуди навіть до Водохреща). Його присутність приносила в родину святковий настрій, затишок і врочистість. Адже це був символ доброго урожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі.
 
  
Традиція ставити Дідуха має давнє коріння. Ще в дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, а також представляв дух предків, які мали прийти до своїх живих родичів. А давнє християнське трактування Дідуха — символ святого Йосифа, опікуна Святої родини.
 
   
Ще й нині на Покутті, Гуцульщині та Бойківщині Дідух означає діда — родоначальника сім'ї, а разом з ним усіх предків, які колись жили. Адже раніше у кожній родині знали, пам'ятали і вшановували всіх попередників до сьомого коліна. Саме на Святий вечір про них найбільше згадували. І протягом всього різдвяного тижня господарі щовечора «запрошували» до себе всіх, хто вже відійшов, й залишали на ніч для них на столах поминальні страви — кутю та узвар, або й узагалі до ранку не прибирали зі столу.
 
   
Вважалося, що душі померлих постійно контактують з родиною, допомагають у господарстві, оберігають домівку та поле від пожежі, повені, граду, стежать, щоб у родині був лад та спокій. З їх допомогою росло й множилося все живе. За повір'ям, пращури провідують тільки ті сім'ї, в яких шанують їхню пам'ять, тобто ставлять Дідуха.
 
   
Колись його робили з першого або останнього зажинкового снопа. Це своєрідне пожертвування найкращого збіжжя. На Бойківщині в Дідух застромляли знаряддя праці: серп, граблі (на Покутті — ложки).
 
   
На Гуцульщині ніколи не було багато зернових, тому замість жита чи пшениці могли використати овес або й бобовиння. Напередодні свята Василя (подекуди перед святом Водохреща) Дідуха опівночі виносили з хати. У цей час душі померлих начебто полишають оселю. В деяких місцевостях Сніп спалювали на дорозі. У селах Галицького району його вимолочували: хто перший вбіжить в хату, той і молотить. Потім до зерен зі святочного снопа додавали ще й ішли віншувати сусідів та знайомих, посипаючи це зерно у домівках на щастя і долю.
 
   
На Покутті частину Дідуха спалювали, сповіщаючи цим самим, що народився Новий рік. З колосків іншої частини, додаючи гілочки ялиці та васильку, робили кропило для свяченої води. Ще залишали трохи стебел на перевесла, котрими перев'язували фруктові дерева, щоб наступного року добре плодоносили.
 
   
У наш час мало хто точно дотримується традиції. Сніп часто заміняє невеликий «букет» із колосків, василька, безсмертників. А гості краю можуть придбати на базарах та у спеціальних крамничках сувенірів собі на згадку про зимові свята в Карпатах цей символ-оберіг. Теплий і сонячний різдвяний Дідух зігріє вас морозного дня та оберігатиме вашу родину й домівку від зла.
 
   
Листівки з приватної колекції Петра Арсенича.
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

 

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ


Зачем нужны дорожные чеки или тревел-чеки?
Дорожные чеки остаются удобным средством платежа для многих туристов. В отличие от пластиковых карт дорожные чеки просты и быстры в оформлении, к тому же они подлежат восстановлению в случае их потери или кражи за рубежом. Учитывая эти преимущества,
Индивидуальные туры как они есть
Итак, индивидуальные туры. Общеизвестно, что мы нация коллективистов. Однако индивидуализм все больше дает о себе знать, что совершенно сообразуется с духом времени. В частности, растет число туристов-индивидуалов (FIT - Full Independent Traveler)...
Культура Аргентины. Традиции Аргентины. Кухня Аргентины
В аргентинском искусстве, архитектуре, литературе, образе жизни ощущается связь с Европой. Взаимовлияние культур особенно заметно в литературе. Среди аргентинских писателей мирового класса - Хорхе Луис Борхес, Хулио Кортазар, Эрнесто Сабасто, Мануэль
Мадейра. Жемчужина Атлантики
Мадейра – это маленький рай. И здесь, как и положено раю, есть все, кроме проблем и суеты. Только представьте себе такую картину: в синих водах Атлантики лежит гористый зеленый остров. Горы смотрятся в кристально чистые воды океана, теряются в его за
Куба. Кусочек рая на земле
Дым кубинской сигарыи гостеприимные жители - это Куба. Мы предлагаем Вам совершить необыкновенное, увлекательнейшее путешествие на Кубу, на самый большой из Антильских островов Карибского моря - на Кубу.
Кухня Дании, датская кухня
Датская кухня вобрала в себя кулинарные традиции практически всех народов севера европейского материка. Особенно явственно прослеживается родство с немецкой и скандинавской кухнями, из которых заимствованы склонность у простой, но сытной пище, а такж