+38 044 270 60 44
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ

Карпатська передріздвяна символіка


У передріздвяний Святвечір, шостого січня, згідно з повір'ями, мало не кожна річ у домі має символічне значення. Окрасою і одним з важливих символів карпатської оселі у період традиційних зимових свят завжди був сніп жита чи пшениці — Дідух (Дідо, Дідочок, Сніп-Рай, Коляда, Колядник). Він заміняв новорічну ялинку, яка не була особливо поширена в карпатському регіоні.
 
   
Перед тим, як родина збиралася за Святвечірнім столом, зі сходом першої зірки, господар — глава роду — заносив Дідуха до світлиці. А скажімо, у лемків це робив або будь-хто із синів, або старший серед них. Отже, зодягнувшись у святкове вбрання, ґазда йшов до стодоли або комори, поважно брав заздалегідь приготованого Дідуха й урочисто ніс до хати. Переступивши поріг, скидав шапку і вітався з господинею, ніби бачився з нею вперше:
- Дай, Боже, здоров'я!
- Помагай, Боже, — відповідала вона. — А що несеш?
- Злато, щоб увесь рік ви жили багато.
 
   
А потім віншував: «Віншую вас щістєм, здоровльом, з нинішнім Світим вечором. Абисмо в радости та веселости та й до другого дочекали. Аби нас нікого не бракувало. Дай, Боже, дочекати від тепер за рік — від ста літ до ста літ, доки нам Бог поможе. Дай, Боже!». «Дай, Боже, абисмо в щістю та здоровлю відпразникували та до другого Світого вечора дочекали», — відповідала ґаздиня. Сніп ставили на лавицю в кутку стола й приповідали: «Дідо йде до хати, а всяке зло з хати».
 
   
Дідуха стояв під іконами на почесному місці. Під нього підстеляли оберемок соломи (Бабу). Святковий сніп перебував у хаті протягом тижня (подекуди навіть до Водохреща). Його присутність приносила в родину святковий настрій, затишок і врочистість. Адже це був символ доброго урожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі.
 
  
Традиція ставити Дідуха має давнє коріння. Ще в дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, а також представляв дух предків, які мали прийти до своїх живих родичів. А давнє християнське трактування Дідуха — символ святого Йосифа, опікуна Святої родини.
 
   
Ще й нині на Покутті, Гуцульщині та Бойківщині Дідух означає діда — родоначальника сім'ї, а разом з ним усіх предків, які колись жили. Адже раніше у кожній родині знали, пам'ятали і вшановували всіх попередників до сьомого коліна. Саме на Святий вечір про них найбільше згадували. І протягом всього різдвяного тижня господарі щовечора «запрошували» до себе всіх, хто вже відійшов, й залишали на ніч для них на столах поминальні страви — кутю та узвар, або й узагалі до ранку не прибирали зі столу.
 
   
Вважалося, що душі померлих постійно контактують з родиною, допомагають у господарстві, оберігають домівку та поле від пожежі, повені, граду, стежать, щоб у родині був лад та спокій. З їх допомогою росло й множилося все живе. За повір'ям, пращури провідують тільки ті сім'ї, в яких шанують їхню пам'ять, тобто ставлять Дідуха.
 
   
Колись його робили з першого або останнього зажинкового снопа. Це своєрідне пожертвування найкращого збіжжя. На Бойківщині в Дідух застромляли знаряддя праці: серп, граблі (на Покутті — ложки).
 
   
На Гуцульщині ніколи не було багато зернових, тому замість жита чи пшениці могли використати овес або й бобовиння. Напередодні свята Василя (подекуди перед святом Водохреща) Дідуха опівночі виносили з хати. У цей час душі померлих начебто полишають оселю. В деяких місцевостях Сніп спалювали на дорозі. У селах Галицького району його вимолочували: хто перший вбіжить в хату, той і молотить. Потім до зерен зі святочного снопа додавали ще й ішли віншувати сусідів та знайомих, посипаючи це зерно у домівках на щастя і долю.
 
   
На Покутті частину Дідуха спалювали, сповіщаючи цим самим, що народився Новий рік. З колосків іншої частини, додаючи гілочки ялиці та васильку, робили кропило для свяченої води. Ще залишали трохи стебел на перевесла, котрими перев'язували фруктові дерева, щоб наступного року добре плодоносили.
 
   
У наш час мало хто точно дотримується традиції. Сніп часто заміняє невеликий «букет» із колосків, василька, безсмертників. А гості краю можуть придбати на базарах та у спеціальних крамничках сувенірів собі на згадку про зимові свята в Карпатах цей символ-оберіг. Теплий і сонячний різдвяний Дідух зігріє вас морозного дня та оберігатиме вашу родину й домівку від зла.
 
   
Листівки з приватної колекції Петра Арсенича.
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

 

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ


Кения: масаи еще ухватят льва за хвост!
Когда встало солнце и рассеялся туман, долина расцвела. Сочный, налитой луг — свидетельство обильного сезона дождей — покрыли ярко-красные пятна. «Масаи», — сказал Джордж. В одиночку я бы ни за что сюда не добрался, хотя от кенийской столицы долину о
Десять вещей, которые надо сделать на отдыхе в Венеции
Одни слово «Венеция» произносят с придыханием. Других раздражает толчея и вонь каналов. Оставим им пляжи Лидо и Хорватии. А мы попытаемся разобраться в клубке узких улочек. Не хватит и жизни, но начать можно этим летом. К тому же и повод есть хороший
Патагония и Пунта-Аренас: яркие звезды Чили
Пунта-Аренас - удивительный город на берегу Магелланова пролива. До открытия Панамского канала это был один из крупнейших портов Америки. Сейчас он несколько захирел, но тем не менее считается одним из самых колоритных городов страны.
Остров Куба. Куба-остров
Остров свободы в Карибском море, форпост революции, золотые пески и пальмы, страна рома, никеля и тростника, земной рай Хэмингуэя одним словом, Куба не похожа ни на одну страну мира.
Про тур на Доминикану и не только – отзыв туриста
В этом повествовании я расскажу Вам, как мы отдохнули с женой в Доминиканской республике с 11 по 21 октября 2004 года. Разрешите представиться, меня зовут Павел мне 25 лет, опыт путешественника - 10 стран
Латвия - парламентская республика
Пожалуй, никакая другая нация в Европе не заботится так о собственной самобытности, как латыши. У них множество национальных символов.