+38 044 270 6044
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ

Різдво у Карпатах. Різдвяні колядки у Карпатах


«Щось колядники з вертепом не йдуть: Невже оминуть наш дім? Що ж то за свято буде?» — даремно бідкалася тітка Рузя, виглядаючи у вікно на заздалегідь відкидану від снігу стежку до нашого дому. Бідкалася даремно, бо це просто їй старенькій не було чутно, як на сусідському подвір'ї дзеленчать дзвоники, а хор молодих голосів потужно веде: «:Над верте-е-е-пом звізда я-а-сна на весь світ засія-а-ала». А за якийсь час гурт перебраних із віфлиємською «звіздою» вже стояв у нас в сінях. Внесли в дім дерев'яний макет стаєнки з худібкою, ляльковими новонародженим Ісусом, Дівою Марією, Йосипом.
 
   
Пастухи, знявши овечі шапки, вклонялися ґаздам. Високі, з морозу рум'янощокі Ангели зачіпали за одвірок крильми. Пейсатий Жид наготував саквояжик, аби швиденько спакувати ковбасу чи ще який смаколик — дарунок за добру колядку. А Чорт все поривався пропхатися до хати та, якщо не потягти якусь дрібницю, то бодай штрикнути під бік молоду ґаздиню.
 
   
Це вертеп. Або яселка, або бетлегем (від Віфлиєму), або батлейка (в білорусів), або шопка (в поляків), або віклеїмул (в румунів): Традиція вертепного дійства була поширена по всій християнській Європі. Зараз, очевидно, збереглася не всюди. Але в Українських Карпатах — це обов'язковий елемент Різдва. Втім, не лише в гірських селах, а й у великих містах Прикарпаття колядники-вертепники тішать народ, створюють святковий настрій, прославляючи Бога, а одночасно заробляючи копійчину.
 
   
Початково це народне театралізоване дійство мало суто сакральний характер. У храмах розігрували містерії, п'єси релігійного змісту. У такий спосіб священнослужителі розповідали пастві біблійну історію про те, як в печері (вертепі), де тримали худобу, Діва Марія народила Христа, як до новонародженого з дарунками прийшли царі-волхви, як цар Іудеї Ірод звелів знайти Дитя Боже і знищити.
 
   
Згодом серйозна драма вийшла за межі церковних мурів і перетворилася в народний театр. З'явилися нові персонажі — Чорт, Жид, Циган, Дідо, Баба. Вертепники вже не лише переповідали біблійну історію, прославляли Господа колядами, а й сміялися, жартували. Власне у вертепі — макеті стайні чи церковці — розігрувалася лялькова вистава. Але потім було не церковне дійство з участю переодягнених колядників. Вільне, веселе. Зараз на Прикарпатті чи Закарпатті побачити театралізовану сакральну містерію, мабуть, уже неможливо. А от народне дійство — зрідка з ляльками, а переважно з участю переодягнених людей — зовсім не рідкісне. У різних регіонах, селах воно виглядає по-різному. Окрім того, вертеп включають до свого святкового репертуару професійні театри. До прикладу, таку виставу обов'язково щороку показує своїм маленьким глядачам Івано-Франківський ляльковий театр ім. Марійки Підгірянки. У нашому журналі ми використали фотографії ляльок, зроблених художником цього театру Миколою Даньком.
 
   
Ангели:
« Ми йдемо з країв неближніх
і зайшли до сеї хижі,
бо хочемо показати
в Віфлиємі Божу Матір.
— Вона Сина породила,
в ясла в сіно положила,
воли мирно румигають,
Дитя паров зігрівають...
 
   
Пастушки (з пастирем):
— ...Ми вночі при стаді спали
і не чули, і не знали,
що коїться в небесах
і тих земних сторонах.
— Аж раптом серед ночі
протираєм сонні очі
й чуєм співи ангелів.
Спів величний, спів веселий.
— Всі ми скоро повставали,
ще й з собою дари взяли,
до вертепу поспішили,
щоб побачить дитя миле.
 
   
Тріє царі:
— Ідемо вітати новонароджене дитятко і несемо йому ладан, миро і золото.
— Ідемо у Вифлеєм, у прекрасне місто,
там дитятко народила Марія Пречиста.
- Ми не знаємо дорогу, та ясна звізда нам показує шлях до народженого Царя.
 
   
Ірод:
— Я, Ірод, з далекого Риму,
ходжу, шукаю маленьку дитину
аж ні — то віддам чорту душу.
і стратити її мушу;
 
   
Смерть:
- Ти царь Ирод? Ти не боїшся ні Бога, ні людей, ні смерти? Дивися, яка я клонцата, зубата, пулата, носата, головата. Лиши пусте говорити, та ходи зі мнов.
 
   
Чорт:
— Та я собі чорт, чорт,
та я собі гордий.
Лиш тільки мені є хиби,
що я собі чорний...
..Де я появлюся,
там мене вітають.
Дівчата за мною
перстеньки метають.
(показує на дівчину)
Видиш, як она позирає,
яке она красне личко має.
Біжу єй обняти!
 
   
Жид з жидівкою:
— Звідки, жиде?
— З Варшавки.
— Шо там несеш?
— Цімбальки...
Пустіть мене, добри люде,
бо я маю жінку.
Як я буду ту скакати,
витрясе печінку.
Ой, вай, витрясе печінку!
 
   
У публікації використані тексти із збірника Івана Хланти «Закарпатський вертеп», листівка з приватної колекції Петра Арсенича.
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

 

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ


Отдых в Таиланде: ключ к познанию Азии
В Таиланде я бывал трижды: работал экскурсоводом в Паттайе, ездил по монастырям и национальным паркам и обучался дайвингу на островах. Обязательно поеду еще. К сожалению, пока Таиланд для большинства русских путешественников – это двухдневный экскурс
Особенности отдыха в Греции
В Греции есть все, по крайней мере так утверждает народная молва. Чтобы уж прямо все — это, конечно, вряд ли. Но в том, что эта морская держава обладает необходимым набором атрибутов летнего отдыха, сомнений быть не может. И уж кому, как не нашим люд
Китай. Харбин. Немного Советской истории
На площади перед Софийским собором пасется стая голубей. На свежевыкрашенных куполах сияют кресты; врата церкви открыты настежь. Из только что подкатившего темно-синего "ауди" выбираются два китайца. Один прилежно снимает храм на видео, другой истово
Путешествие на Катарагаму
В каждой стране есть объекты, лежащие в стороне от стандартных туристических маршрутов. Они не входят в набор тех достопримечательностей, по которым неуклонно, год за годом экскурсоводы водят одну группу за другой. Отправляясь на Шри-Ланку, я знал, ч
Мандруємо по Карпатах. У природи немає поганої погоди, але у туриста корективи на погоду мають бути
Туристи у горах залежні від погоди. Якщо вона не сприяє, то у ваші плани можуть бути внесені корективи. Так і сталося з творчою групою нашого журналу, що протягом двох днів таки пройшла дві вершини Прикарпаття (гг. Яйко Перегінське, Молода) і побувал
Весільні традиції. Весілля на Гуцульщині
Вперше гуцульське весілля задокументував етнограф Володимир Шухевич. Науковець вивчав Гуцульщину впродовж сорока років. У 1902 році вийшов друком третій том його праці «Гуцульщина», в якому було докладно описане це дійство. Наші кореспонденти мали на