+38 044 270 60 44
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ

Весна приходить в Закарпаття - чутно йодлю


Олесь Кофланович любив ці два хребти, що тяглися обабіч зеленавого й пінистого Лонкопотоку. З Паннонської 1 рівнини весна пробиралася до них повільно й неохоче. Кичера Поґанська відгалужувалася від царственого Менчула, а Кичера Видножанська — від головного ланцюга Красної 2.
 
   
Колись в одному помешканні на старовинній вулиці Мукачева, що впиралася в таку ж непомітну вулицю Валенберга, Олесь вичитував знайомі назви зі старих топографічний назв, скопійованих приятелем у Будапешті. Назви з часом помінялися, однак не помінялися кліматичні умови: щовесни разом з потічками видзенькували підсніжники, а по горах розливався фіолет крокусів, до яких місцеві жителі припасували волоську назву — бриндуші.
 
   
«Као шта je jадранска» 3 — радіоприймач ловив сербську етнічну музику. Весна мала прибути з Ядрану через Паннонію. Римляни недарма вигукували: «Хліба й видовищ!», маючи Паннонію. Олесь це знав. Мав непосидючу селянську натуру — копирсатися в добре відібраній упродовж століть землі. Садив там не тільки життєво необхідні культури, але все те, що зміг притягнути в гори від знайомих ботаніків. Міг порівняти, що в карпатські біотопи кожне покоління приносило якісь екзоти ба навіть ендеміки — самшит, ясмин, японську айву, що вирізнялася з-поміж непоказних вільшин, ліщин та верболозу.
 
   
«Сколоздрики, стрінкашка апрільова», — скандував Олесь, провітрюючи невеличку хатинку на прадідному полі. Лісок ще не розповився, в гірській долині спокійно виднілися бляшані пласи мурованої церкви, різноманітні покрівлі будинків — від почорнілого шиферу до помпезної металочерепиці.
 
   
Відлоги обох кичер 4 біліли монументальними снігами, а відсоння вже чорніло й парувало на сонці. І певно ніякі вилизані полянки чужинських гір не хвилювали б так, як оце захаращене торішнім листям і галуззям пільце, де треба добре пропотіти, щоб навести сякий-такий лад.
 
   
За кількадесят метрів вирував талими водами Березниковець, ущелиною котрого Олесь рухався не одну весну, вишукуючи непомітну медунку, печіночниці, щоб подарувати мамі на 8 Березня. Мама таке свято не надто визнавала, бо для неї було святом, коли бралася за рискаль, орудувала ним у городчику перед причілковим вікном, вкидала в землю дрібненькі насінини тютюну. Батько немилосердно ним кадив по хаті, по господарству, конче хотів мати свій, а не той, що в бережанських сушарках.
 
   
«Бакун набагато кращий, я бачив багато европейських трафік 5 із сигарами, але подібного не бачив...»
 
   
Кофланович сидів перед літувочкою й палив червоний «честер». На крислатому бучкові не вщухав співочий дрізд. Спів цього дрозда нагадав Олесеві ще один світанок у пролісі. Вуйко пригостив юного племінника преміцною самогонкою. Зранку Олесеві треба було на працю, а він заночував у вуйка. Коли прокинувся, на дворі сіріло, непомітно відімкнув вхідні двері, вислизнув у сизий морок неторканої пилами, хіба що голосами пташок Сідеяні 6, де відчайдушне птаство вітало весняну днину.
 
   
І цей дроздячий спів нагадав Олесеві давно покійного вуйка, тіток, той світанок у лісі Сідеяня, який уже сьогодні вирубали на тверде паливо, але дрозди все одно співали, як двадцять весен тому.
 
   
Коло літувочки 7 сірів моріжок, бо з осені Олесь там порозкидував коров'як. У хвилину відпочинку можна було пороздивлятися блакитне небо, яке перелилося в очі Олесевого тата, й світлу смугу за авіарейсом Бухарест-Варшава, що з'являлася на небі о навечірній порі.
 
   
Таке могла вчудити лише романтична натура, бо спритні заробітчани давно вже гарували по чужих гуральнях 8. Вони роками не бачили карпатської весни, рідко лежали не пахучому облозі, підстеливши кацавейку під спину. Все завершувалося шашликами, политими торчинським кетчупом у часі Великодня. Навіть оті «празничні піснопінія» були для них дяківсько-попівськими забаганками.
 
   
Ні кування зозулі, ні спів соловейка над вечірнім Лонкопотоком, ні іволга в садах не викликали в Олеся того захоплення, як перші чорні плями весняного облогу.
 
   
Стрімка весна парків, ботанічних садів була не тією, що в Березниковці. Подзвонювали на стрижках легкі дзвоники-спіжовчики 9, до полонинських зворів було ще далеко.
 
   
Всюди квітнули бриндуші, наче хтось поперекидав чорнильні каламарі. Навіть пісню колись співали:«На високій полонині зацвіли бриндуші, дайте дівки блюдо муки за померші душі».
 
   
За хребтом однієї з кичер, де колись мешкали німецькі колоністи, з гулу весняних потоків вчувався йодль, привезений з Альп у вісімнадцятому столітті, що не прижився, на жаль, у цих долинках, але поглинуло його шумовиння потоків. І звідти щовесни відлунує зі співами пташок.
 
   
_____________________________________
* Йодль — коротка пісня альпійських горян
1 Паннонська рівнина знаходиться в Середньодунайській низовині, на території Угорщини
2 Кичера Поганська та Кичера Видножанська — гірські хребти, Красна — частина полонинського хребта. Йдеться про Тячівський район Закарпатської області.
3 «Така, як адріатична»
4 Кичера — безліса гора
5 Трафіка — тютюнова крамниця
6 Сідеяня — назва лісу
7 літня кухня
8 Невеличкий шинок, корчма, де роблять і продають горілку
9 Дзвоники, що чіпляють на шию худобі
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

 

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ


Культура Ирана. Традиции Ирана. Кухня Ирана
Религиозность - особая культурная черта Ирана, так как она проникает во все аспекты жизни. Ислам - вера в одного Бога, и люди обязаны служить ему в соответствии с Кораном. В арабском языке "ислам" означает подчинение, а "мусульманин" - тот, кто подчи
Культура Сейшел. Традиции Сейшел. Кухня Сейшел
На Сейшелах не существует собственной культуры, но здесь неплохо прижились элементы африканской культуры. Правительство Сейшел основало Национальную Школу музыки Национальный Культурный Центр, целью которых стало сохранение и распространение креольск
Курортные романы в Крыму: домыслы и правда
Если отдых в Крыму в этом году и не грозит здоровью курортников, то их кошельки, судя по всему, подвергнутся серьезным испытаниям. По крайней мере, это относится к тем, кто собирается ехать в Крым на отдых не "дикарем", а по путевкам. В нынешнем куро
ЮАР. Охотничьи ворота в Африку
Охота в Африке! О ней мечтает каждый охотник. Да что охотник! Любой, кто читал книги Хемингуэя или Хантера, увлекался в детстве приключениями в духе Хаггарда или Буссенара или просто смотрел по телевизору естественнонаучные передачи, наверняка ощутил
Китай. Пекин. Экскурсия по художественному музею "Императорского города"
Музей Императорского города расположился на восточной стороне от парадного входа на Башню Тяньаньмэнь на центральной площади столицы у южных стен бывшего Императорского города. Площадь нового музея составляет 4 тысячи квадратных метров
Бангладеш: несладкие минуты истории
История Бангладеш, появившейся на политической карте 30 лет назад, сродни триллеру. Заговоры, военные перевороты... Из четырех президентов трое были убиты. А еще - беспросветная нищета и стихийные бедствия. Но что самое удивительное, бангладешцы не у