+38 044 270 6044
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ

Весна приходить в Закарпаття - чутно йодлю


Олесь Кофланович любив ці два хребти, що тяглися обабіч зеленавого й пінистого Лонкопотоку. З Паннонської 1 рівнини весна пробиралася до них повільно й неохоче. Кичера Поґанська відгалужувалася від царственого Менчула, а Кичера Видножанська — від головного ланцюга Красної 2.
 
   
Колись в одному помешканні на старовинній вулиці Мукачева, що впиралася в таку ж непомітну вулицю Валенберга, Олесь вичитував знайомі назви зі старих топографічний назв, скопійованих приятелем у Будапешті. Назви з часом помінялися, однак не помінялися кліматичні умови: щовесни разом з потічками видзенькували підсніжники, а по горах розливався фіолет крокусів, до яких місцеві жителі припасували волоську назву — бриндуші.
 
   
«Као шта je jадранска» 3 — радіоприймач ловив сербську етнічну музику. Весна мала прибути з Ядрану через Паннонію. Римляни недарма вигукували: «Хліба й видовищ!», маючи Паннонію. Олесь це знав. Мав непосидючу селянську натуру — копирсатися в добре відібраній упродовж століть землі. Садив там не тільки життєво необхідні культури, але все те, що зміг притягнути в гори від знайомих ботаніків. Міг порівняти, що в карпатські біотопи кожне покоління приносило якісь екзоти ба навіть ендеміки — самшит, ясмин, японську айву, що вирізнялася з-поміж непоказних вільшин, ліщин та верболозу.
 
   
«Сколоздрики, стрінкашка апрільова», — скандував Олесь, провітрюючи невеличку хатинку на прадідному полі. Лісок ще не розповився, в гірській долині спокійно виднілися бляшані пласи мурованої церкви, різноманітні покрівлі будинків — від почорнілого шиферу до помпезної металочерепиці.
 
   
Відлоги обох кичер 4 біліли монументальними снігами, а відсоння вже чорніло й парувало на сонці. І певно ніякі вилизані полянки чужинських гір не хвилювали б так, як оце захаращене торішнім листям і галуззям пільце, де треба добре пропотіти, щоб навести сякий-такий лад.
 
   
За кількадесят метрів вирував талими водами Березниковець, ущелиною котрого Олесь рухався не одну весну, вишукуючи непомітну медунку, печіночниці, щоб подарувати мамі на 8 Березня. Мама таке свято не надто визнавала, бо для неї було святом, коли бралася за рискаль, орудувала ним у городчику перед причілковим вікном, вкидала в землю дрібненькі насінини тютюну. Батько немилосердно ним кадив по хаті, по господарству, конче хотів мати свій, а не той, що в бережанських сушарках.
 
   
«Бакун набагато кращий, я бачив багато европейських трафік 5 із сигарами, але подібного не бачив...»
 
   
Кофланович сидів перед літувочкою й палив червоний «честер». На крислатому бучкові не вщухав співочий дрізд. Спів цього дрозда нагадав Олесеві ще один світанок у пролісі. Вуйко пригостив юного племінника преміцною самогонкою. Зранку Олесеві треба було на працю, а він заночував у вуйка. Коли прокинувся, на дворі сіріло, непомітно відімкнув вхідні двері, вислизнув у сизий морок неторканої пилами, хіба що голосами пташок Сідеяні 6, де відчайдушне птаство вітало весняну днину.
 
   
І цей дроздячий спів нагадав Олесеві давно покійного вуйка, тіток, той світанок у лісі Сідеяня, який уже сьогодні вирубали на тверде паливо, але дрозди все одно співали, як двадцять весен тому.
 
   
Коло літувочки 7 сірів моріжок, бо з осені Олесь там порозкидував коров'як. У хвилину відпочинку можна було пороздивлятися блакитне небо, яке перелилося в очі Олесевого тата, й світлу смугу за авіарейсом Бухарест-Варшава, що з'являлася на небі о навечірній порі.
 
   
Таке могла вчудити лише романтична натура, бо спритні заробітчани давно вже гарували по чужих гуральнях 8. Вони роками не бачили карпатської весни, рідко лежали не пахучому облозі, підстеливши кацавейку під спину. Все завершувалося шашликами, политими торчинським кетчупом у часі Великодня. Навіть оті «празничні піснопінія» були для них дяківсько-попівськими забаганками.
 
   
Ні кування зозулі, ні спів соловейка над вечірнім Лонкопотоком, ні іволга в садах не викликали в Олеся того захоплення, як перші чорні плями весняного облогу.
 
   
Стрімка весна парків, ботанічних садів була не тією, що в Березниковці. Подзвонювали на стрижках легкі дзвоники-спіжовчики 9, до полонинських зворів було ще далеко.
 
   
Всюди квітнули бриндуші, наче хтось поперекидав чорнильні каламарі. Навіть пісню колись співали:«На високій полонині зацвіли бриндуші, дайте дівки блюдо муки за померші душі».
 
   
За хребтом однієї з кичер, де колись мешкали німецькі колоністи, з гулу весняних потоків вчувався йодль, привезений з Альп у вісімнадцятому столітті, що не прижився, на жаль, у цих долинках, але поглинуло його шумовиння потоків. І звідти щовесни відлунує зі співами пташок.
 
   
_____________________________________
* Йодль — коротка пісня альпійських горян
1 Паннонська рівнина знаходиться в Середньодунайській низовині, на території Угорщини
2 Кичера Поганська та Кичера Видножанська — гірські хребти, Красна — частина полонинського хребта. Йдеться про Тячівський район Закарпатської області.
3 «Така, як адріатична»
4 Кичера — безліса гора
5 Трафіка — тютюнова крамниця
6 Сідеяня — назва лісу
7 літня кухня
8 Невеличкий шинок, корчма, де роблять і продають горілку
9 Дзвоники, що чіпляють на шию худобі
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

 

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ


История Вьетнама
Утончённая культура Бронзового Века Вьетнама Донь Сон уходит корнями в 3 столетие до нашей эры. От 1 до 6 веков нашей эры южная часть территории современного Вьетнама была территорией Индийской империи Фунан
Южное побережье Турции: отдых в низкий сезон
Преимущества отдыха в низкий сезон в Турции очевидны: забронировать отель в Турции легче и дешевле, на курортах в Турции в зимние месяцы меньше народа. Главное - выбрать туроператора по Турции, который предложит оптимальный турпакет — действительно х
Огненная Земля (Тьерра-дель-Фуэго)
Аргентина владеет только половиной, Огненной Земли, этой территории в южной части Атлантики, на самом стыке суровых вод Антарктики и Тихого океана. Это район нефтяных промыслов, овец, ледников, ветра и рыболовства. Солнце здесь - нечастый гость, но д
Остров Крит. Обитель богов и героев
Отдых на Крите, самом красивом греческом острове, сам Зевс прописал... Греческая шлюпка, глухо отзываясь на нежные шлепки волн по борту, скользила к берегу. И берег этот представал сказочной страной античных героев. Мы возвращались на Крит с экскурси
Остров Гаити (Доминиканская республика): первый остров Колумба
Над островом Гаити, частично принадлежащем Доминиканской Республике, пронесся страшный ураган Джордж. Ну и что? У нас тоже не так давно случился ураган. И деревья по городу летали, и крыши сорванные валялись, и гаражи переворачивались. Но ничего, жив
Литва. Морской отдых в Паланге
Паланга - не только морской курорт. Туристам здесь предлагают разнообразные спортивные развлечения и богатую экскурсионную программу