+38 044 270 60 44
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ

Що приготувати в поході?


«Ну, просто згущена енергія вівсянки»
Це дуже добра штука. По-перше, смачна. По-друге, поживна. Ми варимо її, щоб «підзарядитися» перед тривалим переходом, перед штурмом вершини, якщо треба швиденько кудись «добігти» і не буде часу зупинятися на обід. Отже, це сніданок. «Тримає» годин шість — їсти не хочеться, тільки пити. Тому варіть багато чаю — що не вип'єте, беріть із собою.
 
   
Ми цю страву називаємо «вівсянка на згущенці».
 
   
Беремо крупу «Геркулес», будь-яку, але ліпше швидкого приготування. На п'ятьох чоловік — трилітровий казанок. Вода закипає, вкидаємо дрібку солі, всипаємо кашу (пропорції крупи і води «домашні» — склянка до двох) і нехай собі булькає. Коли вже майже готова, висипаємо туди банку згущеного молока (можна й дві — це на любителя), вимішуємо і знімаємо з вогню. Одразу їмо. Деколи докидаємо в кашу родзинки, чорнослив, курагу.
 
   
Поки люди вилизують тару, робимо чай. Ми любимо «лісовий» — заварюємо його (будь-який сорт чорного) із листками й молодими гілочками чорниці, малини, ожини. Вже не цукруємо! Потім потроху відліплюємося від місця й рушаємо. Головне у перші хвилин десять, коли настає блаженна ситість і лінь, перемогти себе — піднятися і йти. Вже у наступні десять хвилин фізично відчуваєш, як усі кілокалорії стають енергією — ну, просто згущеною енергією вівсянки.
 
   
«Сушіть картоплю!»
Звичайно меню планується на довгі переходи. Придатні всі каші, які є на базарі, навіть ті, що не дуже їдяться вдома — пшенична і ячнева. Береться з розрахунку: на один раз — 75 грам сухої крупи на людину. Пшоняна й кукурудзяна каші наварюються більше, вистачає 60 грамів на кожного. Квасоля, горох — звечора намочив, зранку зварив. Олію не беру. Ліпше тушонку: половину банки перекинув у кашу звечора, решту — зранку. Сало, звісно. Так, щоб шкварки з цибулькою до каші. Картоплю — на рагу. От якраз про це.
 
   
Картопля тяжка, нести її важко, багато в рюкзак не візьмеш. Тому її треба сушити. Варимо вдома стару картоплю в мундирах — без солі, майже до готовності. Чистимо і ріжемо на скибки. Які загрубі? Десь на пів сантиметра. Плястерки складаємо на деко і — в духовку. Вогонь середній. Сушимо до світло-коричневого кольору. Так, щоб картопля стала «дзвінка». Коли її поскладати в склянку банку і потрясти посудиною, то картопля торохтить. До речі, в банці вона може стояти рік і не зіпсується. Як ідемо в гори, перекладаємо її в полотняний мішечок (скляних баньок у поході краще уникати).
 
   
Сушена картопля дуже легка, її можна багато взяти і багато з неї зварити. Що саме? Передовсім зупи (супи — авт.), різні рагу — картоплю тушкувати з цибулею, тушонкою, шкварками. Зупу завжди варимо на вечерю — переважно з пакетів і брикетів. Рідка гаряча їжа після дня переходу конче потрібна — людина втрачає рідину, це слід компенсувати. Коли у казані закипає вода, кидаємо жменьку сушеної бараболі — трохи менше, аніж на домашню зупу. Кипить хвилин зо п'ять. За цей час картопля набухає і стає звичайною вареною, але дуже доброю. Тоді всипаємо пакет зупи, доварюємо за його інструкцією. Беремося за ложки.
 
   
Є й десерт. Назбирати дорогою ягід у казанок і вилити туди банку згущеного молока. До чаю чи кави. Рекомендую!
 
   
«Божественні ковбаски»
Що таке особливе можна знайти в поході, чого зовсім немає вдома? Це ватра. Людина тисячі років грілась біля багаття, готувала їжу на відкритому вогні. В поході я намагаюсь використати вогнище максимально.
 
   
Дома можна зварити все те саме, що і на багатті. А от, щоб засмажити або підкоптити, конче потрібні грань та дим. Смажу практично будь-який харчовий продукт, який можна настромити на патичок. Якщо це зробити вправно, то отримаємо смакоту.
 
   
Ковбаса буває смачною, але засмажена на вогні — вона божественно смачна. Єдине зауваження з мого досвіду: це не мають бути ковбаси типу «Дрогобицької». Вони містять мало жиру, а смаження на вогні практично не змінює їх смакових властивостей.
 
   
Скибочку хліба можна перетворити на чудову грінку. Для цього бажано крапнути на неї олії або помастити маслом. Нанизуєте на патичок і тримаєте над гранню до утворення хрусткої шкоринки. Про всяк випадок нагадую загальновідому істину — смажити краще не в полум'ї, а саме на жару. Контакту вогню з їжею, яка смажиться, слід уникати.
 
   
М'ясні продукти, такі як ковбаси, шинки, грудинки, можуть зіпсуватись задовго до кінця походу. Вибираючи їх для мандрівки, варто надавати перевагу тим продуктам, в яких менше води — копченішим, сухішим і жирнішим. Їх треба загортати в папір, у поліетилені такі речі псуються швидше.
 
   
Коли я підозрюю, що ковбаса може «не дотягнути» і зіпсуватись раніше, ніж її з'їдять, то на кожному привалі, коли догорає вогнище, підкопчую її.
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

 

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ


Лечение и отдых в Карловых Варах. В Карловых Варах есть всё!
Профессиональное лечение в Карловых Варах на базе лучших отелей - вот, чем в первую очередь известен самый крупный курорт Чехии в Карловых Варах. Курорт Карловы Вары расположен в 120 км от Праги...
Андорра: горнолыжный центр Европы
Крохотное государство Андорра в Пиренеях с каждым годом становится все более популярным горнолыжным центром Европы. Туристов сюда привлекают шесть прекрасных лыжных курортов, около полутора сотен хорошо оборудованных трасс для лыжников всех уровней п
Альпинизм - здоровый образ… смерти?
Что заставляет людей идти в горы - с этого сакраментального вопроса начинается большинство книг, посвященных проблемам альпинизма, или мемуаров известных горовосходителей. Четкого ответа на него обычно не приводится
Пустыня Негев: волшебное притяжение
Негев называют краем нескончаемых чудес. Прохладными летними ночами над головой путешественника в пустыне Негев горят крупные, как в планетарии, звезды, а с рассветом начинают оживать причудливые изгибы дивных скал.
Мексиканская текила: надо пить правильно!
В отличие от наших отечественных любителей выпить мексиканцы настроены куда как более критично по отношению к своему национальному крепко алкогольному напитку текиле.
Финляндия - рыбная страна
Кусочек - с Запада, кусочек - с Востока, еще один, свой, - с Севера, из Лапландии. Так, по убеждению финских поваров, гастрономов и просто любителей вкусно поесть, рождалась национальная кухня Финляндии.