+38 044 270 60 44
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ

Збираємося в похід. Яке взуття купити для подорожі


Ноги годують не лише вовка. Без наплічника чи спальника мандрівка можлива, а от без взуття — зась. Історія туризму знає достатньо випадків, коли під сумнів ставилось продовження походу лише через погане взуття. А про травми і взагалі не казати.
 
   
На різні випадки життя
То яке ж взуття для мандрівки найкраще? Таким, власне, має бути перше питання. Якщо надворі літо і похід у вашому дозвіллі — рідкісна подія, можна відбутися простими кросівками, китайськими кедами або старими зимовими черевиками-тракторами. За умови нескладного рельєфу годиться й такий варіант. Але якщо подорож загрожує затягнутися, нитка маршруту здебільшого умовна і акція загалом відгонить авантюризмом, без спеціалізованого взуття не обійтися. Понад сторічний досвід шевства і досконалість сучасних технологій виправдають ваші витрати.
 
   
Нинішній асортимент якісного взуття досить вражаючий. «Якісного» — тобто не «дешевого». Ці два слова в нашому матеріалі не ходять у парі. Три роки тому, аби купити щось путнє на свій сорок другий «розтоптаний», довелося обдзвонити і переміряти весь туристичний Київ. Зараз з цим стало значно легше: практично в кожному туристичному магазині від «шузів» мерехтить в очах. То що ж узяти, аби на всі випадки життя та ще й не переплатити?
 
   
1. Кросівки (низькі) — 250 гривень (тут і далі — середня ціна). Використовуються на підходах та на нескладному рельєфі. Для багатоденних мандрівок годяться як запасна пара. Вони легкі (0,8-1,0 кілограма важить пара), швидко сохнуть і не займають багато місця.
 
   
2. Покращені кросівки (високі) — 400 гривень. Це ті самі кросівки, але з масивнішим протектором та піднятим вище кісточки прошнурованим верхом. В такому взутті затишніше на більшості карпатських стежок і бездоріж, а в теплу пору року їх можна брати в якості основної пари. Вага пари 1,0-1,2 кілограма.
 
   
3. Черевики — 500 гривень. Їх називають трекінговими (tracking) або вібрамами (від бренду протектора, про який йтиметься далі). Цей різновид взуття як основну пару можна використовувати у міжсезоння та на будь-якому карпатському бездоріжжі. Від попереднього типу відрізняються жорсткістю та масивністю. Їхній вітчизняний прародич — це черевики «Київ». Важать 1,3-1,5 кілограма.
 
   
4. Підсилені черевики — 800 гривень. До їх появи на ринку у екстремальних зимових сходженнях часто використовували російські «ВЦСПС» вагою 3-4 кілограми пара. Підсилені відрізняються рядом технологічних нововведень на зразок прогумованого ранту, новітніх утеплювачів тощо. В таких черевиках ходити комфортно і безпечно, при цьому вони не надто важкі. Використання полегшених вставок з тканини кордури та інших синтетичних матеріалів дозволило зменшити вагу до 1,5-2 кілограмів і спростити експлуатацію (швидше висихають і стійкіші за шкіру при перепадах температури).
 
   
P.S. В теплий період варто брати сандалі або в’єтнамки, на привалах чи в транспорті незамінна річ — в них ноги дихають і відпочивають.
 
   
Фірмові, шкіряні, безпечні...
Першим кроком до придбання хорошого взуття є вибір авторитетного продавця. Бажано, щоб це був офіційний представник фірми-виробника. Заклад з доброю репутацією означає: захист від підробок (чим іноді грішать промтоварні ринки), тривале гарантійне обслуговування та кваліфіковані консультації. Краще йти власне у спеціалізовані туристичні крамниці. Товар, що з’являється у супермаркетах, переважно дорожчий, а інформація обмежується етикеткою.
 
   
Наступним кроком є вибір виробника. Увагу слід зупиняти на взутті Asolo, Baak, Boreal, Campus, Columbia, Dachstein, Koflach, La Sportiva, Lowa, Meindel, Merrell, Raichle, Salomon Trezeta, Vasque. Краще виробництво — США, Європа; гірше — Китай, Малайзія.
 
   
Більшість серйозних виробників шиють взуття зі шкіри. Вона механічно стійка, «дихає» та стримує проникнення вологи. Буває різного походження та ступеня обробки: зовнішня (Full-Grain, проста чи з обробкою) і внутрішня (виворітка, замша, нубук) тощо. Для військових «берців» застосовують зокрема свинячу кирзу. Добре, коли черевик складається з одного цільного і «безшовного» куска шкіри — такий варіант міцніший, сухіший, але дорожчий. Нубук, якщо без спеціальної «воскової» обробки, дуже вразливий до пошкоджень. Бездоріжжя невмолимо залишає на такому взутті борозни і шрами. Крім того, цей вид шкіри є гігроскопічним. Інша справа — виворітка і замша, які механічно стійкіші і воду пропускають гірше, тому й зустрічаються частіше. Попри все, товщина і жорсткість шкіри повинні бути достатніми для захисту стопи і збереження взуття у потрібній формі.
 
   
Сучасне туристичне взуття виготовляють з використанням мембранних матеріалів, які не пропускають вологу ззовні, зате виводять зайву зсередини. Популярністю користуються мембрани американського виробника GoreTex та німецького SympaTex. Перші дорожчі, ефективніші, однак їх недоліком є забруднення мембранних пор, чого немає у «безпорового», проте гірше «дихаючого» конкурента. Модель Dachstein SoftStep Light з мембраною SympaTex не протікає 12 годин (перевірено). І такі властивості матеріалу зберігаються протягом одного-двох років, після чого мембрана практично повністю втрачає вологостійкість. Росянисті луки, тривалий дощ та снігові походеньки взуття витримує суттєво гірше, ніж разове занурення у воду.
 
   
Важливим критерієм вибору є захищеність гомілковостопного суглоба. Черевики чи кросівки з високим і добре прошнурованим верхом запобігають травматизму «ахіллесової п’яти» туриста, оскільки надійно фіксують ногу. Це місце страждає найчастіше, навіть можна пошкодити сухожилля.
 
   
Протектор. Щоби відчути, як йому «доводиться», достатньо пробігтися кам’янистим берегом карпатської річки в кедах. В серйозних переходах, як-от по скелях, мокрих, засніжених, вкритих ожеледдю або порослих косодеревиною розсипах в Ґорґанах, гарантом рівноваги буде саме підошва. Більшість фірм ставить на свої вироби протектори Vibram, Durasole або власні розробки. Щоби не «напоротися» на підробку, слід пам’ятати: у маловідомого виробника практично не зустрічається фірмовий протектор і навпаки — у дорогому взутті завжди якісна підошва. Матеріал, з якого виготовляють протектори, є сплавом каучукових та пластикових матеріалів. Чим більше пластику (така підошва твердіша на дотик і пружніша на згин), тим менш стійка вона на гладких поверхнях, зате витриваліша на зношуваність. На гнучкість підошва має бути жорсткою — щоб перевірити, достатньо попробувати її зігнути в руках.
 
   
Присутність амортизаційних елементів, якими «напаковані» дорогі кросівки, можна тільки вітати, якщо від цього не дуже збільшується ціна. Вони пружинять крок і забирають на себе частину удару.
 
   
У високих моделях язичок повинен бути пришитий до корпуса не тільки знизу, але й у вигляді складки з боків. Таке взуття тепліше і краще захищене від проникання води.
 
   
Хороші устілки повинні бути виготовлені на каучуковій основі з полімерним антибактеріальним покриттям. Тоді вони витривалі до стирання, швидко сохнуть і не адсорбують запахи, на відміну від повстяних чи інших натуральних.
 
   
Шнурівки повинні бути не тонкі, не зроблені з гладких нейлонових волокон (такі погано тримають зав’язку), не мають розтягуватись. Запонки-петельки та гачки для шнурівок (ніяких отворів-дірочок!) на доброму взутті сидять щільно, гачки не дзвенять і обертаються чи згинаються від зусилля руки. Матеріал — ґрунтована сталь. Що вище гачки, то кращий захист від травм.
 
   
Протектори у сучасних моделях ззовні не прошивають, а кріплять високоефективним клеєм. Через отвори зовнішньої прошивки проникає волога, а при пошкодженні чи перетиранні прошивної нитки (що не виключено в гірських умовах) можна втратити підошву. Мало того: зустрічаються різні імітації прошивок, а це вже сигнал про непорядність виробника.
 
   
Пом’якшуючі подушки — дуже бажаний елемент взуття. Якщо зверху, спереду і ззаду стопа захищена краще завдяки товстішому шару шкіри на вигині, то з боків нога більше вразлива.
 
   
Дещо про купівлю
У взутті найменша незручність чи дискомфорт, мінімальні точки тертя чи перетискання (навіть якщо під час примірки чи прогулянки містом вони особливо не дошкуляли) після 50 кілометрів горами доведуть ваші ступні до драматичного стану.
 
   
Не поспішайте купувати, приміряйте кілька пар, погляньте, що пропонують інші магазини. Не знайшовши потрібної пари, не беріть будь-що — аби було. На пошуки потрібного пожертвуйте навіть цілим днем. Ніколи не купуйте більший розмір про запас, особливо, якщо у вас проміжний розмір («... з половиною»). У кожного виробника поняття розміру своє, не кажучи вже про різноманіття світових розмірних систем.
 
   
Перша ж примірка повинна викликати враження повної зручності, облягання ноги, так, наче взуття на вас шите. Ступня має «лягати» у ложе без особливих зусиль і почувати себе комфортно протягом тривалого часу.
 
   
Узувши потрібну пару (а не один черевик, як іноді пропонують продавці), пройдіться крамницею, поприсідайте, пострибайте, попробуйте посидіти навпочіпки, постійте на пальцях, навіть сядьте собі на ноги (а краще — в позу «лотос»). Все це неодмінно допоможе виявити у взутті проблемні місця, які в горах перетворять мандрівку на пекло.
 
   
Взуття не повинно тиснути, пальці не мають доторкатися до носка (перевірка по великому пальцю); зверніть увагу на ширину колодки в передній частині ступні (при примірці вузька колодка не відчувається, дискомфорт відчутний лише у тривалому переході) — пальці не повинні перетискатися та налазити один на одного, ступня має почуватися вільно, але без зайвого «люфту».
 
   
Занадто багато вільного місця у взутті — це теж погано. Якщо ступня буде ковзати, ви натрете собі пальці, коефіцієнт зчеплення з рельєфом істотно зменшиться, а ймовірність травматизму зросте. Так що брати черевики чи кросівки із запасом — «на три шкарпетки» — невдячна практика.
 
   
Без гарантії безпосередньо продавця (є ще гарантія виробника) з товаром краще взагалі не мати справи. Трапляються непоодинокі випадки, коли товар виходив з ладу вже на першому місяці експлуатації, так що брати моделі навіть з відомим ім’ям «на віру» не рекомендується. Продавці гарантують якість від 1 до 6 місяців, виробники — рік і більше.
 
   
Експлуатація
Нове взуття, навіть якщо воно здається зручним, бажано розносити за деякий час перед походом, «підігнати» під ногу.
 
   
Сушити взуття з натуральних матеріалів, особливо з мембраною, слід подалі від відкритого вогню чи систем опалення, вийнявши устілки та набивши зсередини матеріалом, який швидко вбирає вологу (можна газетою).
 
   
Між походами радимо обробляти взуття спеціальними хімічними речовинами, скажімо від фірми NixWax. Тоді воно прослужить значно довше.
 
   
Проблему водянок і пухирів (не плутати з мозолями) вартує попередити ще до походу. Перевірте, чи нема у взутті неналежно ізольованих швів, напливів тканини, чи не морщаться устілки. Особливо великий шанс нажити в поході водянки у тих, в кого пітніють ноги. Мокрі ступні натерти набагато легше, ніж сухі (на рівнині — страждає вся поверхня стопи, на тривалих спусках — пальці). Спітнілим чи мокрим ногами порятунком стануть якісні «дихаючі» та товсті шкарпетки. А решту порадить лікар.
 
   
При низьких температурах вологе взуття залишати за межами намету не рекомендується — зранку ними можна буде хіба що грати в кеглі.
 
   
Щодо надійності, то «живучість» якісних моделей становить від трьох до п’яти років, в залежності від інтенсивності використання. Згадані вже Dachstein (за 80 доларів) витримали за 3 роки 34 походи різного рівня складності та тривалості загальною довжиною 1200 кілометрів. За цей час «вмерла» мембрана, поіржавіли гачки, геть пропав товарний вигляд і кілька разів «умовлявся» клеєм протектор. Плановий ресурс — ще два-три походи — і в музей.
 
   
Якщо збираєтесь в довгу подорож і не впевнені в надійності взуття — візьміть ремнабір (суперклей на основі цианокрилата, шурупи, цвяшки і трішки дроту).
 
   
Second-hand
Для нашого брата-туриста спроба придбати дешеву — якість з розряду виграти в лотерею. Якщо куртка чи брюки після хімічної обробки ще так-сяк «тримають марку», то взуття страждає невідворотно: мембрана псується, а клей, що тримає підошви, випаровується. В результаті турист переможно сходить на вершину в дешевих, але розвалених капцях. Ну що ж, вибір за вами: дешеве щомісяця чи на три роки — дороге.
 
   
Легкої ходи!
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

 

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ


Тайский масcаж. Лечебный масcаж!
Известно, что тайскому массажу около двух с половиной тысяч лет. В благословенном Таиланде хранят легенду о его рождении, в которой, конечно же, немалая доля подлинности. "Отцом" оригинального массажа называют доктора из северной части Индии по имени
Купить бизнес – как правильно оценить покупку бизнеса
Чтобы выйти после сделки счастливым и оставаться таковым на многие годы вперед, кроме конечно же удачи, рекомендуется иметь минимальные знания и навыки в самостоятельной оценке бизнеса, а также привлекать специалистов со стороны для консультаций.
Мальдивы: райские острова, где стыдятся наготы
Мальдивы... Здесь нет ни радио, ни телевизора, ни телефона... Ничего того, что может отвлечь от основного, пропагандируемого на Мальдивах занятия — отдыха на всю катушку. Отсутствие привычных атрибутов цивилизации в номерах отелей приводит в недоумен
Путешествие к Красной скале. История Форосской церкви
Всего в 2 км от Байдарских ворот на спуске в поселок обращает на себя внимание Форосская церковь Воскресения - памятник русской архитектуры XIX в. Cооружена церковь в 1892 г. (а не в 1912 г., как утверждают некоторые авторы) на живописном обрывистом
Тур в Гватемалу. Разгадка тайны культуры майя
Их постепенно раскрывают джунгли Гватемалы. Не так давно археологи обнаружили один из самых древних майяских городов — Канкуэн. Раскопки ведутся практически круглосуточно, и каждый день приносит ученым новые открытия.
Збираємося в похід. Похід в гори: беремо лише найнеобхідніше
Якщо вам якось Бог послав кавалок — не сиру — м'яса, ви його замаринували і хочете оприходувати з друзями «під стограм», наполеглива порада: в гори для цього не йдіть. Якщо вас дістали асфальт, смог від машин, набридла нудотна одноманітність на робот