+38 044 270 60 44
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ

Етно і екстрим фестивалі, які проходять в Україні


«Європа-Центр» — іноземці заздрять
При підготовці цього етно-фолк-фестивалю «пахло смаленим». Два місяці — надто короткий термін, щоб зробити все в спокійній атмосфері, але організатори попрацювали не зле.
 
   
До участі в акції був запрошений зірковий склад гуртів та виконавців етно-фолку, що обіцяв зібрати відповідну, не менш енергетичну публіку. Так воно і сталося. Самобутні серби з Boban Markovic Orkestar, дві запальні львівські грузинки Горгішеллі, шалена франківська Перкалаба, стильна Катя СHILLY — тільки невелика частина учасників, по виступі яких публіка, натанцювавшись, скидалася на натовп загнаних коней. Вона ж бо «відпрацювала» до кінця, так само, як і виконавці на сцені.
 
   
До речі, про сцену — вона запам’яталася люду надовго. У ній було щось незвичне та містичне.
 
   
Тими днями Центр Європи відвідало кілька тисяч гостей. Фестиваль вирішили зробити щорічним. Нові музичні баталії у Карпатах не за горами, а Рахів сховався за них (гори) і чекає.
 
   
Карпатський вернісаж
Вперше цей фестиваль народного прикладного мистецтва проходив 10-11 вересня 2005 року на майдані Шептицького у місті Івано-Франківську. Учасниками стали як знані майстри, так і ті, хто робить перші кроки в опануванні ремесла. Приблизно половину складали представники Прикарпаття. Друга найбільша делегація приїхала з Буковини. Були і гості із Закарпатської, Донецької, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької та Черкаської областей.
 
   
Тут можна було побачити твори із десятків видів декоративно-прикладного мистецтва. Відвідувачі із задоволенням купували чи принаймні розглядали (автори охоче розповідали про свої вироби) витончені ткані, вишивані, плетені, різьблені, керамічні, скляні, дерев’яні, вовняні і т.д. речі, які відображають і українську традицію, і сучасні тенденції декоративно-ужиткового мистецтва. А що особливо цікаво, всім бажаючим майстри давали уроки, так звані майстер-класи народного промислу: гончарства, лозоплетіння, вишивки та писанкарства, витинанки та в’язання, плетіння ляльок-мотанок.
 
   
Фестиваль розпочав свою роботу вранці у суботу сурмом трембіт оркестру з Верховинського району під керівництвом знаменитого колекціонера народних інструментів, музиканта Романа Кумлика, а у неділю завершився виступом ансамблю троїстих музик. У проміжку на сцені тривала шоу-програма, конкурси, жарти. Ярмарок супроводжувався музикою й піснями.
 
   
Головним організатором «Карпатського вернісажу» стала Рада з туризму Карпатського регіону.
 
   
Terra Heroica — 2005
З 7 по 9 жовтня в Кам’янці-Подільському відбулася спроба повернути час назад. Більш як 150 учасників 12 військово-історичних груп з України, Польщі, Чехії та Росії взяли участь у першому міжнародному фестивалі Terra Heroica.
 
   
Головною подією свята стала реконструкція штурму Старої фортеці військами Богдана Хмельницького у 1653 році. Тут було використано 75 кілограмів пороху, 30 вибухових пакетів і кілька центнерів холодної зброї, виготовленої за зразками XVII століття. Духу епохи відповідали не лише костюми учасників фестивалю, відтворені з домотканих тканин за модами середньовіччя, а й побутові деталі — скажімо, посуд та їжа.
 
   
До речі, фрагменти штурму будуть використані у фільмі «Мости сердечні», який протягом місяця знімався в місті над Смотричем. Режисер Лев Карпов запросив до участі в фільмі Богдана та Остапа Ступків та відому за фільмом «Статський радник» російську акторку Емілію Співак.
 
   
У програмі фестивалю були також виступи кінного театру «Скіф», свято пива, богатирські ігри та «Карaоке на майдані». Ввечері кам’янчани та гості міста побачили театралізоване дійство «Ми — нащадки великих героїв», в якому взяли участь заслужений артист України Віктор Павлік, гурт «Гайдамаки», а також львівський духовний театр вогню «Воскресіння». Закінчився фестиваль лазерним шоу від львівської компанії «Тех-Арт» та святковим феєрверком.
 
   
Вдала спроба провести в Україні військово-історичний фестиваль має покласти початок гарній традиції. Наступного року Кам’янець-Подільський запросить гостей на реконструкцію подій 1672 року, часів польсько-турецької війни.
 
   
Посвята у географи
Найцікавішим дійством на географічному факультеті Чернівецького Державного університету, мабуть, є посвята першокурсників у студенти-географи. Цей масовий захід проводиться вже 38 років поспіль.Посвята, яка зазвичай відбувається в урочищі Лужки поблизу села Виженка Вижницького району, відома своїми традиціями.
 
   
Керують святом студенти четвертого курсу, котрі приїжджають на місце дійства заздалегідь. Вже біля автобусів першокурсників зустрічають переодягнені «гуцули» і долають із ними маршрут протяжністю 20 кілометрів, сповнений несподіванок і пригод.
 
   
Спочатку необхідно пройти символічну митницю, де студентам-новачкам «штампують» обличчя печаткою геофаку та «конфісковують» зайві і важкі речі перед підйомом. Протягом усього походу, провідники-«гуцули» змушують першокурсників співати пісні та вигукувати своєрідні «кричалки». Звичайно, є у програмі і присяга — на колінах, урочисто й палко — на вірність природі (текст зачитують лісові «мавки») та на вірність геофаку й університету (перед портретом декана).
 
   
На перевалі Німчич туристів очікує гарячий чай із сухарями. А ще — «канібали» та «цигани», які ворожать по руці і топографічних картах на майбутню сесію. Тут четверокурсники влаштовують молодшим колегам різноманітні конкурси та естафети.
 
   
На спуску до урочища Протяте каміння процесія оминає «самогубця-повішеника» (довело студентське життя) старшокурсника. Можна оглянути скелі й трошки попрактикуватись у скелелазінні. На переправі через річку стомлених мандрівників зустрічає «водяник» зі своїм «сімейством» і допомагає перейти на протилежний берег. Голодних і брудних дівчат та хлопців розважають «чорти», супроводжуючи їх до місця основного дійства поблизу стоянки автобусів.
 
   
На стоянці четвертокурсники обладнують табір і готують гречану кашу зі шкварками на вечерю... У сутінках всі, тримаючи свічки, збираються на поляні поблизу високого прикрашеного трону,. Під голосні заклики першого курсу і яскраві феєрверки спускається на трон бог Гео. Він дає завдання кожній із груп студентів. Лише виконавши їх, студенти вважаються посвяченими. Церемонія скріпляється божественним напоєм — нектаром (серед студентів — «пійлом»).
 
   
Подібне дійство, звичайно, надовго залишається в пам’яті.
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

 

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ


Шенгенская виза: требования посольств
Для посещения очень многих стран гражданам Украины необходимо получить визу. В список этих государств входят и 15 стран Шенгенского договора (Бельгия, Германия, Франция, Нидерланды, Люксембург, Греция, Италия, Испания, Австрия, Португалия, Швеция...
Софийский собор в Киеве. Собор Святой Софии – главная достопримечательность Киева
"Собор Святой Софии, премудрости Божьей, митрополия" была заложена Ярославом Мудрым в 1017 или 1037 г. (дата основания собора уже много лет является предметом острых споров исследователей).
Обучение в Норвегии. Образование в Норвегии
Норвегия до сих пор остается для нас загадочной и незнакомой страной. А между тем Норвегия славится одним из самых высоких уровней жизни в мире, гостеприимством и открытостью своих граждан и хорошо развитой системой высшего и последипломного образова
Армянский коньяк - частица Армении
Побывавший в Ереване Горький остроумно заметил, что "легче подняться на гору Арарат, чем выйти из подвала "Арарата". Каждый, кто хоть раз отведал армянский коньяк, никогда больше не забудет его вкус. Армянский коньяк изготавливается исключительно в А
Набатейское царство: эхо времени
Набатейцы не пахали, не сеяли, не строили домов, не пили вина. Тех, кто нарушал это табу, убивали. Все что у них было - умещалось на горбе верблюда. Никто не знал пустыню лучше, чем они, и никто не мог выжить в песках дольше, чем они. На всем пути из
Иордан, Мертвое море и древняя Иудея
Мы протопали своими ногами практически через все наиболее известные заповедники и каньоны Голанских высот, Галилеи, Мёртвого моря, Негева. Ночевали в спальных мешках, чаще всего под открытым небом.