+38 044 270 6044
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ
Поиск тура
Туры в Карпаты!
Активный отдых Отели ТК БУКОВЕЛЬ (SPO)

530

1 дня / 0 ночей

Дитячий гірський туризм


Коли мені запропонували зняти на відео сходження на гору Хом'як, ні на мить не завагалася, чи брати з собою дітей. Моїм дівчаткам тоді було 10 і 11 років. Я особливо не замислювалася над тим, чи готові вони до походу, як ітимуть, як себе почуватимуть. І дійсно, фізичної втоми ми практично не відчували, адже у той час займались гімнастикою «тай-дзи». Тож від сходження залишилися щонайкращі враження.
 
Та чи всі батьки можуть бути такі спокійні, коли вирішують вести за собою в гори дітей? Що потрібно знати, враховувати, прилучаючи юних до гірського туризму? І що з цього приводу думають самі малі туристи? Про це ми розмовляли з досвідченими туристами-батьками, а також їхніми, вже посвяченими у карпатські мандри, хлопцями.
 
Першим співрозмовником став Володимир Іванчук, який свого сина Тимофія бере в гори з 3,5 років. Починали вони з невеликих екскурсій та коротких маршрутів. Спочатку це були мандрівки в радіальних напрямках (одноденний маршрут з поверненням на базу — Авт.). Іноді Тимофієві доводилося долати труднощі і «на чотирьох». Звичайно, стомлювався, але, відпочивши, знову хотів у гори. Зараз хлопцю 8 років, і нещодавно він був у 4-денній мандрівці через хребет Явірник. Сам ніс рюкзак і у важкі моменти переходу навіть намагався підтримати інших.
 
Володимир Іванчук каже, що іде зі своїм сином в гори за новими враженнями, щоб розширити його розуміння естетики й краси природи, навчити працювати в команді, відчувати відповідальність і, звичайно ж, аби загартувати, зміцнити організм дитини.
 
Дуже важливо, на думку Володимира, що син, ще не усвідомлюючи того, набуває почуття власної гідності («У п'ять років я був на Говерлі!» — з гордістю каже хлопець). В житейських ситуаціях знадобиться і досвід орієнтації на місцевості. До речі, Іванчуки, за їхніми словами, в мандрівках неодноразово зустрічали групи туристів, де також були діти. І йшли вони нарівні з дорослими.
 
Тимофій в нашому інтерв'ю був небагатослівний. Однак запевнив, що у гори іде з хорошим настроєм. Рюкзак видається йому важким тільки на початку шляху, а далі він його вже не відчуває. Їсти в горах любить «карпатську зупу» (суп «Харчо» + гриби + картопля). Подобається йому дивитися на вогонь і гуляти горами з мамою Веронікою. Авторитетно зауважує, що заблукати у Карпатах неможливо, якщо веде надійний провідник.
 
Олег Сєрний — дитячий лікар-анестезіолог державної обласної дитячої клінічної лікарні, турист із багаторічним стажем, ходить Карпатами з двома дітьми — Ірою й Анатолієм. Прилучив їх до походів, коли їм виповнилось по 10 років. Особливо часто бере з собою сина.
 
Метою батька було відірвати хлопчика від телевізора, розширити світогляд, «оздоровити за рахунок психоемоційних вражень і фізичних навантажень на лоні природи». На думку пана Олега, в горах відбувається тісніше спілкування батька й сина, вони краще пізнають одне одного. Зараз Анатолієві вже 16 років, і саме у цей період важливо чоловіче (в основному) товариство навколо багаття, в якому обговорюються якісь питання чи проблеми. Підліток є слухачем, глядачем і, звичайно, учасником того, що відбувається. І у цьому Олег Сєрний вбачає важливий елемент виховання.
 
А як дитячий лікар, він вважає, що дитину можна брати в гори тоді, коли вона вже готова до певних фізичних навантажень. Починати потрібно з коротких екскурсій та переходів і поступово переходити від одноденних маршрутів до багатоденних.
 
Спорядження дитини має бути обов'язково індивідуальним, правильно підібраним, щоб не почувався юний турист дискомфортно, бо це може викликати протест і відразу.
 
Пан Сергій наголошує й на підборі продуктів — обов'язково свіжих. Без сумніву, потрібно використовувати «місцевий ресурс»: трави, ягоди, молоко, бринзу, сир (це, якщо подружитися з гуцулами). І дуже доречно завжди мати у рюкзаку якийсь делікатес для дитини, аби заохотити її при нагоді чи потребі. На його думку, найкращим часом для початку є вік шість-сім років. За спостереженням лікаря Сєрного, та й інших співрозмовників, у горах діти практично не застуджуються, хоч буває, що змокнуть під дощем, а то ще й купаються в холодних гірських озерах і водоспадах. І ще пан Сєрний зауважує: будь-яка подорож в Карпати — це не прогулянка міським парком. Екстрім завжди присутній. Тому дорослі повинні виховувати дітей у горах не словами, а власним прикладом.
 
Анатолій Сєрний — студент, каже, що інколи нема настрою або дуже втомлений, і тоді ні в які гори не хочеться йти. Але поступається батькові — вирушає в новий похід, і ще ні разу не пожалкував. А почалась його туристична епопея зі сходження на Говерлу. Підніматись було важко, але все одно сподобалось. Особливо добре в Карпатах, каже Анатолій, коли гарна погода й перехід не дуже виснажливий. За його спостереженням, жінки в турпоході не поступаються чоловікам.
 
Сам юнак завжди готовий поспілкуватись з бувалими туристами, щоб здобути нові знання і навики. А от поставити намет або розпалити багаття він уже вміє добре. Також для Анатолія важливим є набуття навичок лідера-провідника. В цьому не останню роль відіграють фізичний розвиток, пізнання середовища, вміння знайти вихід зі складної ситуації, в порівнянні з якою «асфальтні» проблеми видаються дрібницями.
 
Іван Шустикевич — музикант, горами ходить понад тридцять років. Для своїх друзів і їх дітей розробив полегшені варіанти маршрутів. Він називає їх дитячими. А зі своїм сином Олесем зійшов на Маковицю, коли хлопцеві було три з половиною роки. Забрав сина з дому, щоби «розвантажити» дружину, яка в той час бавила ще меншого Андрійка. Брав дітей в Карпати, щоб хлопці були спортивними, сильними, витривалими. І виявилося, що його діти горбами ходять так, що їх важко наздогнати.
 
Щоправда, спочатку хлопці ходили без рюкзаків, а потім батько сконструював спеціально для них спорядження. Перший спальник пошив з дитячої ковдри. Китайським «штукам» не довіряє, а тільки надійній (хоч і важкій) брезентовій палатці, в якій можна жити.
 
На привалах, поки тато варив їсти, Олесь з Андрієм бігали по лісі, гепали дрючками по деревах, стріляли з рогатки по бляшанках, купалися в потічку. Звісно, було добре, якщо діти допомагали збирати хмиз або приносили воду, але батько на цьому не наполягав. Він давав синам повну свободу, але й не чув від них скарг, і завжди, коли кликав їх у гори, вони йшли із задоволенням.
 
Олесь малим казав, що в походах йому найбільше подобається їсти й ночувати. Іван Шустикевич радить дітей брати в гори, щоб вони пізнавали і цей «шмат дійсності».
 
І нарешті думка людини, яка сама ходить у гори і є лікарем-педіатром. Олеся Шевців вважає, що дитину можна залучати до прогулянок, екскурсій, походів з 3-х років, коли вона вже вміє добре ходити й говорити. Але режим мандрівки має бути відпочинковий. В таких походах реалізується пізнавальна мета: юний турист пізнає світ на дотик і візуально, вчиться любити природу, спілкується з батьками та іншими людьми.
 
Якщо дитина здорова, ніяких особливих медичних обстежень не потрібно, але якщо у батьків є якісь сумніви, то необхідно звернутись до педіатра. Ідеальний варіант — якщо в групі туристів, де є діти, присутній лікар з добре укомплектованою аптечкою на випадок підвищення температури чи харчового отруєння. А щоб цього не сталося, малого туриста треба годувати згідно віку — йому посмакують каші, фрукти та овочі. Екіпіровка також повинна бути відповідною, а особливу увагу слід звертати на зручність взуття.
 
Олеся Шевців підкреслює, що найгірше в горах — заблудитися, та ще й з дітьми... Головне у будь-якому поході — добрий провідник, бо гори не терплять нерозумної самовпевненості.
 
Це лише деякі роздуми з приводу дитячого гірського туризму.
 
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

 

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ


Отдых в Таиланде: правильный отдых зимой
Круг совсем уж сужается. Сужается до самой, пожалуй, экзотической страны мира – Таиланда. Отдохнуть в Таиланде можно на сиамском побережье (на курортах Патайя, Ко-Чанга, острове Самуи, в Бангкоке) и Андаманском побережье
Таиланд. Проститутки-убийцы
Таиланд, Паттайя, “Райский сад” сексуальных наслаждений. Хотя, как выяснилось, “райским” этот “сад” оказался не для всех. Лишь для тех, кому повезло. И если для одних это закончилось пустым кошельком, то другим подобное развлечение стоило кое-чего по
Кухня Бразилии. Бразильская кухня
Бразильская национальная кухня сформировалась из трех, на первый взгляд, мало подходящих друг к другу компонентов - европейской, африканской и индейской кулинарных традиций. Но за многие годы совместного проживания на этой территории, кухни разных на
Эстония, Латвия, Литва, Финляндия: представление об антропологическом облике
При слове "Балтия" в сознании первым делом всплывает воспетый культовым режиссером Рогожкиным образ настоящего финского парня из "Особенностей национальной охоты".
Молодежный отдых в Европе. Отдых "с изюминкой" на Бали. Популярный отдых в Йемене, Таиланде, Индии
Есть совершенно особенная категория отдыхающих. Если большинство туристов предпочитает греться на солнышке и любоваться красотами курортов, то у этих молодых людей отдых начинается с закатом, когда открываются модные дискотеки, бары и клубы, где можн
Зимові свята у Карпатах
«Вдосвіта треба встати, з трьох непочатих криниць води наносити, в миску налити, гілку сухого любистку туди покласти, а ще васильку та три листки м'яти додати, полотном накрити й до вечора лишити, — повчала мене бабуня, пораючись біля старої печі. —