Курс валют:
17.10.18
$ = 28.93 грн
€ = 33.32 грн
Р = 0.43 грн
+38 044 270 6044
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ
Поиск тура

Мандруємо по Карпатах: нові маршрути - нові враження

Пропонуємо опис не розкрученого, малоходженого маршрута, який, однак є по-своєму цікавий і пізнавальний. В його арсеналі дві вершини і найвищий карпатський водоспад. Скориставшись з публікації, можна влаштувати собі мандрівку середньої важкості на два-три дні.
 
   
(Матеріал подається в скороченні)
 
   
Короткий опис маршруту. Село Максимець Надвірнянського району — гора Станимир (1546 метри) — долина річки Хрепелів — гора Ріпна (1212 метри) — хребет Чортка (до висоти 1282 метри) — Манявський водоспад — село Манява (з можливим відвідуванням пам’ятки історії ХVІІ століття, відомого релігійного центру Скита Манявського). Маршрут загальнодоступний, приблизна довжина — 45 кілометрів, тривалість два-три дні.
 
   
Гора, якої не видно
Максимець — передостанній населений пункт по дорозі від Надвірної до Бистриці. Звідси чи не найзручніше вирушати у мандрівку до гори Сивуля. Усе село розташоване вздовж єдиної вулиці, яку часто перетинає річка, що, звичайно ж, називається Максимець. Ось цією єдиною сільською вулицею проходимо від автобусної зупинки приблизно чотири кілометри повз колишній будинок культури, потім школу. Врешті виходимо на місток, справа від якого, одразу при дорозі, віддавна стоїть кам’яний хрест. І якраз біля хреста повертаємо праворуч. Дерев’яною кладкою переходимо потік та піднімаємось вгору, у північному напрямку. У бік Катерини веде добротна лісова дорога, на якій іноді трапляються відгалуження. Вздовж дороги є грибні місця, ожинники.
 
   
Через півтори-дві години на невеликій галявині є розвилка, де повертаємо вліво, повз зроблений з колод «трап» для вантаження лісу. Далі стежка веде повз потік — посушливого літа вище вже можна не натрапити на воду, тому поповнити запаси варто тут. Проходимо вгору відкритим місцем, молодою смерековою посадкою ( чи не одна з цих смеречин опиниться на Новий рік у вашій оселі?). За нею — найскладніша ділянка підйому. Необхідно вийти на полонину праворуч, де стоять кілька дерев’яних споруд для тварин та колиба.
 
   
Краєм полонини рухаємося на північний захід, і через кілька хвилин виходимо на галявину, з якої праворуч відкривається вид на гору Станимир. До вершини менше кілометра. На південному сході видніє група Довбушанки, на заході — група Сивулі...
 
   
Повз колиби та …вулики
Вийти на вершину — це лише пів справи, з неї ще треба зійти. ...Краще, повернутись назад, на південь, до галявини, з якої піднімалися — траверсну стежку знайдете трохи нижче. Вона веде на південь, пізніше рідким хвойним лісом на схід — сходимо прямо до стаї (колиба, дві стайні для худоби, оборіг з сіном). Праворуч колиби у лісі є невелике джерело. А справа від огорожі проходить широка тракторна дорога, що веде вниз на північний схід, у напрямку потоку Хрепелів, на березі якого запланована ночівля.
 
   
Та спершу підходимо до ще однієї стаї. Обходимо її справа. ...Стежка веде спочатку лісом, потім відкритою місцевістю мимо сінокосів, і врешті виходить до річки та дороги. Повернувши нею направо, можна зійти до села Зелена, а наліво, у потрібному нам напрямку — вийти до вузького містка та розгалуження доріг. Найстрімкіша — підйом на гору Ріпна. ...Саме перед містком, ліворуч дороги є придатне місце для стоянки.
 
   
Вид на дачу та найнижчий хребет Ґорґан
На Ріпну піднімаємось стрімкою та прямою лісовою дорогою менше години. ...На шляху до Маняви нас чекає ще один хребет — Чортка (чи Чортки). Він тягнеться на кілька десятків кілометрів з північного заходу на південний схід, має середню висоту понад 1200 метрів (найвища точка 1322 метри) та складається з нагромаджень каменю, вкритого рідколіссям.
 
   
Від вершини Ріпної повертаємо праворуч, на схід, проходимо повз колибу, далі стежка веде лісом, і через кількасот метрів роздвоюється. Ми забираємо лівіше, на північний схід. Невеликий підйом, виходимо на хребет. На Чортці знаходимо чимало залишків кам’яних військових укріплень часів Першої світової війни. Помітно, що зараз хребтом ходять рідко.
 
   
Повертаємо вліво та рухаємося на північний захід, шукаючи стежку, яка би виходила на хребет справа. Але чіткої — немає. ...Пройшовши приблизно два кілометри, ми виявили справа захаращену просіку, яка вивела до колишньої вирубки. По цій вирубці серпантином прокладена дорога для тягачів, але вона майже заросла кущами ліщини та вільхи. Рухаючись просікою вниз, врешті виходимо на торовану людьми стежку. За кількасот метрів вона зливається з іншою стежкою, примикає до дороги, і згодом ми сходимо вже широкою дорогою, такою ж стрімкою, як і та , якою піднімалися на Ріпну.
 
   
Витвори природи та людські сліди
Врешті, спускаємось до річки Манявка. Далі, зрозуміло, дорога веде паралельно з водяним потоком, проте небагатоводна річка якось раптово ховається між крутих скелястих берегів. При дорозі натрапляємо на пару дерев’яних будиночків, поруч з якими можна облаштувати стоянку…
 
   
В якийсь момент дорога робить різкий зигзаг вправо, а чітка стежка веде прямо. Якщо пройти нею, за кілька хвилин очам відкриється диво. Манявський водоспад, а точніше каскад з трьох водоспадів вирує під височенною прямовисною скелею, на висоті 713 метрів над рівнем моря....
 
   
Між іншим, перехід від підніжжя Ріпної до центру Маняви має довжину понад 22 кілометри. Ми проходили цим маршрутом невдовзі після повені, яка добряче поруйнувала шляхи. Доводилось зо два десятки разів переходити річку. А це забирає час та енергію. До асфальтної дороги у Маняві дісталися аж перед десятою вечора. Від водоспаду до центру приблизно 12 кілометрів. Тому, якщо в плані мандрівки є ще й відвідування Манявського Скита, радимо зупинитися на ночівлю десь неподалік водоспаду...
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ

Отдых в Индии: роскошь Гоа
Во времена Афанасия Никитина путешествие в Индию считалось одним из самых главных событий в жизни? И всякий умеющий писать доверял свои неоднозначные впечатления бумаге. А все остальные с жадностью изучали эти тексты, справедливо полагая, что самим д
Самурайское родео в Японии
Лошади появились в Японии более трех тысячелетий назад. Их привезли с собой переселенцы с Азиатского континента. Порода была весьма мелкокостной — не крупнее современного осла. Средняя лошадь не превышала в холке 120 см, но японцы сумели использовать
Тур в черном платке по древнему Ирану
Иранские деньги. К местным деньгам привыкнуть сложно. Самая ходовая купюра в Иране - 10 тысяч риалов, что составляет чуть больше одного доллара. Один раз мы видели 20 тысяч одной бумажкой. Купюра была совершенно новой и видно было, что попалась случа
Германия: пляжный отдых
К началу купального сезона в Германии традиционно публикуют данные о состоянии пляжей на море, реках и озерах. Год назад строгим общеевропейским нормам качества соответствовало 98,7 процента всех пляжей на морском побережье ФРГ и 95,1 процента пляжей
Отдых в Швейцарии. Отели Швейцарии. Швейцарская гостиница La Reserve - приятная дизайнерская роскошь
Странная гостиница La Reserve. Прикидывается, чуть ли не санаторием - стоит на воде, не в городе, номера большие, огромный парк, минводы и грязи в спа, а на самом деле - бизнес-отель. В пяти минутах от аэропорта, но на транзитную гостиницу никак не п
Весільні традиції. Весілля на Гуцульщині
Вперше гуцульське весілля задокументував етнограф Володимир Шухевич. Науковець вивчав Гуцульщину впродовж сорока років. У 1902 році вийшов друком третій том його праці «Гуцульщина», в якому було докладно описане це дійство. Наші кореспонденти мали на