+38 044 270 6044
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ
Поиск тура

Похід в гори: Мармарош — Чивчин. Як легко перетнути кордон в горах

Скелястий Піп Іван Мармароський, гордий Чивчин та ще декілька великих та малих гір. Справа — Румунія, зліва — Україна, ви — між ними. Пропонуємо опис маршруту для досвідчених карпатських туристів, адаптований під будь-які погодні умови. Різноманітні хати й будинки згадуються у тексті, як місця більш-менш комфортної ночівлі в холодну пору року. Влітку для справжнього туриста краще намету хати не буває...
 
   
До Рахова краще дістатися нічним приміським поїздом Івано-Франківськ-Рахів. Він вирушає з обласного центру в 1 годині 50 хвилин, в Рахів прибуває о пів на восьму. Через півгодини з рахівської автостанції (поруч з вокзалом) виїжджає автобус на Ділове.
 
   
У Діловому ідемо на заставу до прикордонників. При собі кожен мусить мати паспорт і, настійливо радимо — маршрутний лист на групу.
 
   
Отримуємо перепустку, і можна виходити.
 
   
До Рахова краще дістатися нічним приміським поїздом Івано-Франківськ-Рахів. Він вирушає з обласного центру в 1 годині 50 хвилин, в Рахів прибуває о пів на восьму. Через півгодини з рахівської автостанції (поруч з вокзалом) виїжджає автобус на Ділове.
 
   
У Діловому ідемо на заставу до прикордонників. При собі кожен мусить мати паспорт і — настійливо радимо — маршрутний лист на групу.
 
   
Знаходимо чергового, а краще — начальника застави (в крайньому випадку — заступника) і пояснюємо, що нам потрібно. При розмові важливо триматися впевнено і спокійно. Добре би дати зрозуміти, що ви в цих краях не вперше, і вам тут все знайоме. Це до певної міри знімає відповідальність з прикордонників і переконує їх, що у свій район вони випускають не «чайників», яких потім доведеться шукати. Отже, розповідаємо, куди збираємось іти. Бажано все показати на карті — приблизний план, часову розкладку, зокрема, коли будемо виходити з прикордонної зони. Ну, і відповідно, просимо виписати перепустку в зону. Термін її дії «замовляємо» з запасом на один день.
 
   
Нарешті отримуємо перепустку, і можна виходити.
 
   
Редакція звернулася за коментарем до Мукачівського прикордонного загону. За словами начальника штабу загону підполковника Сергія Тальянцева, щоби без проблем отримати дозвіл на перебування у прикордонній зоні, потрібно:
 
   
- за 10 днів до виходу на маршрут написати лист на ім’я командира Мукачівського прикордонного загону полковника Цивільова О. Є. зі списком групи та паспортними даними учасників походу;
 
  
- відіслати лист поштою (Мукачівський прикордонний загін, вул. Недецеї, 45, м. Мукачево, Закарпатська обл., 89600) або факсом (03131) 2-12-61;
 
   
- зателефонувати через декілька днів та дізнатися, чи надали вам дозвіл.
 
   
Сергій Тальянцев запевнив редакцію, що туристам практично ніколи не відмовляють. На заставу в Ділове має прийти відповідне повідомлення про вашу тургрупу.
 
   
(Поки керівник групи веде переговори з прикордонниками, решта оперативно снідають. Саме час). Маємо приблизно одинадцяту, а до доброї ночівлі під Попом Іваном Мармароським ще пиляти й пиляти. Не менше 8-10 годин.
 
   
День перший
Від застави повертаємося дещо назад до вулиці, яка веде через міст до початку ущелини потоку Білий. Звідси — два варіанти шляху: або низом вздовж потоку, або верхом — вздовж кордону. Якщо сніг ще не зійшов, то ущелиною йти небезпечно, краще — верхом. Для цього відразу після містка через Тису проходимо залізничними рейками вправо метрів 50-100 і долаємо підйом у бік гори Жовта (887 метрів). Йдемо вгору-вгору попри село стежкою. Натрапляємо на дорогу і рухаємось нею, нікуди не повертаючи. Врешті-решт, години через дві побачимо щось схоже на прикордонну вишку. Поруч з нею — якась споруда і радіолокаційна тарілка. Тут можна сісти і спокійно перекусити.
 
   
Далі дорога буде пологіша. Йдемо, по суті, вздовж кордону. Він веде хребтом, лінією водорозділу. А ми — трохи нижче зліва. Рухаємось дорогою, траверсуючи хребет три-чотири години. Потрапляємо в місце, де дорога виходить на водорозділ. Звідси можна побачити румунський бік. Влітку добре йти вгору хребтом на Піп Іван, а взимку — далі дорогою, траверсуючи хребет зліва — на полонину Лисичу. Туди нам ще з півтори-дві години. На полонині є добра хатка з пічкою.
 
   
День другий
З Лисичої підходимо під Піп Іван Мармароський (1936 метрів) і виходимо на вершину (дві години). Далі — кордоном (тепер дорога вестиме тільки по ньому). Приблизно через годину, подолавши гребенем весь масив Попа Івана, ми повинні взяти вліво на водорозділ — прикордонний стовпчик № 368. Потрапляємо на добру дорогу, вздовж якої з обох боків тягнеться «колючка», місцями розкрадена тутешнім населенням на паркани. Навесні всі пагорби по обидва боки кордону рясно вкриті крокусами — пейзаж милує око. Дуже скоро біля дороги знаходимо невеличку хатинку. Вона знаходиться справа біля кордону, метрів за 100 від дороги. Можна перекусити (година друга-четверта).
 
   
Відпочили — і вперед, попри «колючку». За сьогодні бажано дістатися казарм, які знаходяться під горою Мезипотоки (1713 метрів), зліва від кордону на полонині. Поворот на полонину знаходиться десь неподалік стовпчиків №№ 387, 388. А саму полонину у формі ромба увесь час видно з дороги. Хвилин за п’ятнадцять ходу — добра хата. Влітку тут живуть прикордонники, але з жовтня до травня вона пустує.
 
   
День третій
Далі — знову кордоном. В районі гори Міка-Маре (1815 метрів) дорога повертає дещо наліво і веде траверсом в обхід скелястих утворень. Тут цікаво пройти хребтом, але поблизу стовпчиків №№ 400-402 добре би знову вийти на водорозділ, щоби не потрапити на городи.
 
   
Ні пізно, ні рано ми знову виходимо на нормальну, більш-менш рівну дорогу і дістаємося підніжжя гори Стіг (1650). Обходимо її зліва. Біля Стогу, через метрів 500-700 ходи в північному напрямку (в бік Чорногори), є будинок. З вигляду непоганий, всередині — сумно. Але, в крайньому випадку, можна переночувати. Якщо все ж таки пройти кордоном ще зо два кілометри і поблизу стовпчика № 415 повернути перпендикулярно до хребта наліво, то хвилин через 15 знайдемо розкішну хату. Ночівля — супер! Це полонина Регеска.
 
   
День четвертий
Сунемо все тим же кордоном до гори Кернични (1588 метрів). Тут неподалік є непогане місце для ночівлі — напівзруйнована застава на горі Роге (1556 метрів). За орієнтир беремо прикордонну вишку, яку добре видно в цих місцях. Від вершини Кернични до неї півтора-два кілометри на північний схід хребтом. До речі, справа вниз схилом від застави метрів за 200 розташована добра хата.
 
   
Якщо є потреба, то можна саме тут закінчити мандрівку — зійти з кордону на дорогу в село Шибени. Тут нам знову доведеться зустрітися з прикордонниками і віддати їм перепустку. Цього вечора можемо заночувати в селі. Це коштуватиме гривень п’ять «з носа». Вранці з Шибен їде автобус на Коломию — година шоста-півсьома.
 
   
Але, якщо ми вирішуємо іти далі на Чивчин (1766 метрів), то неподалік стовпчика № 434 треба йти кордоном на південь-південний схід. До Чивчина звідси добрих 15-20 кілометрів. На цій ділянці маршруту є одна приємна обставина. Через кожні три-чотири кілометри від кордону зліва в бік Черемошу відходять пологі лисі відроги-полонини, де з великою ймовірністю можна знай­ти хати або сараї. Зазвичай вони добре помітні з кордону.
 
   
Тож, якщо за цей день не встигаємо дійти до Чивчина, можна переночувати на одному з таких відрогів.
 
   
День п’ятий
Продовжуємо рухатися кордоном на південь-південний схід. Дорога тут чітка. Вздовж неї час від часу все та ж «колючка». За вершиною Будичевсь­ка-Велька (1678) — прикордонний стовпчик № 471 — вліво відходить невеликий відріг. На ньому — скеля. Це непогане місце для фотозйомки.
 
   
І нарешті попереду зліва постає красень Чивчин. Обходити його краще справа. Поблизу стовпчика № 477 кордон теж забирає правіше, а ми сходимо з нього дорогою вліво, у бік гори. Обійшовши її, потрапляємо на полонину. Тут стоїть чудова двоповерхова хата. В ній можна зупинитись на ночівлю, а до заходу сонця встигнути збігати на вершину. Чивчин того вартує. Підйом північно-східним гребенем триває приблизно годину. Обережно зі східними схилами. Вони доволі круті — можна «злетіти», навіть літом.
 
   
День шостий
З чивчинської хати вирушаємо гребенем на північний схід. Через два-три кілометри (а можна й раніше) «звалюємо» вліво на потік Добрин. В будь-якому разі вздовж потоку веде добра дорога, і нею ми потрапимо в долину Черемоша.
 
   
До речі, на Добрині є цікава споруда — стара гребля. Десь посередині неї знаходиться хід, через який можна залізти під греблю. Ну, а далі — долиною зо дві години до Буркуту. Там можна заночувати. Але краще це зробити в Шибенах. Вранці — на автобус. Між іншим, в Буркуті біля дороги є мінеральне джерело. Можна скуштувати карпатського нарзану та ще й привезти додому.
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ

Экскурсия по городу Каменец-Подольский
Итак, вы просыпаетесь в палатке под пение птиц, вдыхаете запах белых маков, а перед глазами... огромная средневековая крепость в городе Каменец-Подольский. Или так. Вы печете картошку...
История Дании
Племена охотились на северных оленей, питающихся лишайниками и мхом, и передвигались вслед за ними вглубь Дании, освободившейся от ледника. Даны Каменного века вели оседлый образ жизни, сажали зерновые на полях, предварительно расчищенных от леса
Подводный мир Красного моря
Южная часть Синайского полуострова - самое живописное место страны. Южная его точка - парк Рас Мохаммад входит в десятку лучших мест для подводного плавания. Рядом раскинулся новый курорт Шарм Эль Шейх, где почти у каждого отеля есть свой коралловый
Туры в Ливан: отдых на море + горные лыжи!
У вас сразу же может возникнуть вопрос: а когда лучше ехать в Ливан на отдых? Ответ: в Ливан - хоть сейчас, потому что в Ливане до конца ноября тепло и солнечно, можно купаться.
Карпати. Гірськолижний курорт влітку
Подібного дійства в цьому закарпатському урочищі серед неймовірно красивих гір
Розмаїття відпочинку: піший, екстримтуризм, зимовий відпочинок, рафтинг - відпочинок в Закарпатті
Унікальне географічне положення Закарпаття визначило його справді невичерпний рекреаційний та туристично-пізнавальний потенціал