Курс валют:
24.01.20
$ = 25.45 грн
€ = 28.14 грн
+38 (067) 384 39 50
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ
Поиск тура

Традиції та звичаї святкування Великодня в Україні

Великдень, Пасха, Христове Воскресіння. Так називають свято, що відображає звершення найзаповітнішої мрії людства — подолання смерті. У словосполученні «Великий День» лунає відгомін міфів та вірувань давніх індусів, єгиптян, греків, римлян, слов'ян та інших народів, що втілювали ідею вічного життя в образах Вішну, Озіріса, Фенікса, бога Сонця...
 
   
Вибраний Богом єврейський народ, з-поміж якого мав прийти Спаситель, найбільшим, встановленим пророком Мойсеєм, святом вважали Пасху. Вона знаменувала перехід обраного людського племені з рабства у вільне життя на дарованій Всевишнім землі. Назва свята дійшла й до нас, однак наповнилась новим змістом. Ісус Христос через добровільну смерть і воскресіння звершив перехід для всього людства і кожної людини зокрема з рабства смерті до вічного життя. Тому Пасха стала святом найбільшої буттєвої радості — відчуття єдності з усім світом і з Живим Богом.
 
   
Людство відзначає цей день уже тисячі років. Тож дібрало чимало способів вшанування Воскреслого Христа, що сформувалися у традиції та звичаї. Багатий на них і Карпатський край.
 
  
Основна ознака тутешнього Великодня — писанка, яка в своїй символіці поєднала давнину дохристиянських часів, наше сьогодення і віру у вічність. Тому, готуючись в часі Великого посту до гідної зустрічі Пасхи, гуцули протягом цілої чотиридесятниці (навіть і у святкові дні) пишуть писанки. Тоді ж горяни вишивають рушники і серветки, якими згодом покривають великодні кошики.
Страстного тижня господині печуть особливий хліб — паску — на згадку про Христові слова: «Я є Хліб життя». Ці паски є найбільшою окрасою і основною поживою великоднього столу.
 
   
За три дні до свята Живного четверга на Гуцульщині діти ходять «гріти діда», відвідуючи хресних батьків та інші господи, особливо ті, де є старенькі люди. °х душі малеча зігріває окликами: «Грієм діда. Печіть паски. За три дні Великдень!». Діточок віддячують за добру звістку кукуцами — спеціально спеченими булочками з хрестиками. В наші дні ще й пригощають солодощами.
 
   
А в Страстну п'ятницю — у день страдницької смерті розп'ятого Христа старі й малі ідуть до церкви, щоб вклонитися Святій Плащаниці. Саме час посидіти біля неї, як біля померлої людини, міркуючи про своє життя та слухаючи читання «Дій святих апостолів». Багато людей, особливо молодь, у храмі проводять нічні чування, що розпочинаються з «Хресної дороги». Жодної справи не повинна торкнутися рука в цей день скорботи, жодне зайве слово чи жарт не мають зірватися з язика.
 
   
А Великодня субота — це останній день підготовки до свята і остання нагода висповідатися й прийняти Святі Тайни Тіла і Крові Христа. Без цього не досягнути повноти свята. Не гідно сідати до великоднього столу з неочищеним серцем і устами. Великдень є символом щорічної можливості почати нове життя.
 
   
У Пасхальну ніч храм буває переповнений молільниками. На цей час сюди приїздять і ті, хто живе у найвіддаленіших куточках і не завжди може бувати на богослужіннях. Адже йдеться про момент особливого духовного пережиття величного Воскресіння.
 
   
«Христос воскрес!» — лунає на світанку. Під передзвін церковних дзвонів та спів пасхальних пісень освячуються паски, писанки та все принесене в прикрашених кошиках і кухлях. Люди христосуються і поспішають додому — до сім'ї, родини, особливо якщо вдома з нетерпінням чекають свяченого старенькі й хворі, найменші... І ось всі умиваються свяченою водою, в яку опущено писанку та хрестик, а лише тоді до святкового сніданку, щоб розговітися* яйцем і паскою.
 
   
Великодній тиждень — Світлий тиждень. А закінчується він Провідною неділею, або Антипасхою. Це день відвідин померлих. Мало не всі родичі тих, хто відійшов у вічність, збираються на цвинтарі, щоб згадати рідних і сповістити радість воскресіння: «...Христос воскресе із мертвих і смертію смерть поправ!».
 
   
*Говіти — постити, відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді й причастя, сповідатися, причащатися.
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ

Культура Люксембурга. Традиции Люксембурга. Кухня Люксембурга
После нескольких веков иностранного правления, неудивительно, что население Люксембурга состоит на 30% из иностранцев - это самый высокий процент из всех стран ЕС. Современные переселенцы въезжают в страну, скромно лелея мечты о получении работы, а н
Тур в Шотландию. В поисках чудовища из озера Лох-Несс
Даже если верить, что в озере Лох-Несс нет никакого чудовища, все равно стоит посетить эти берега в Шотландии, чтобы насладиться видами Шотландии...
Италия и итальянцы: две страсти и отдых по жизни
Итальянцы любят посидеть в ресторанах, поговорить за жизнь, пройтись по улицам. Но больше всего любят футбол. Там настоящий культ футбола – каждая домохозяйка знает всех местных футболистов и в лицо
Черногория: уникальная природа в плену ненавязчивого сервиса
Все это Черногория, провозглашенная в 1991 году страной уникальной нетронутой природы. Черногория совсем небольшой край, но с весьма впечатляющими возможностями для полноценного отдыха у моря.
Хорватии не хватает гостиниц для наших туристов
Продажи по Хорватии очень быстро выровнялись сразу же после майских праздников. Причем не просто выровнялись, а резко пошли вверх, несмотря на высокий курс евро, снова повысившиеся цены на топливо и ожидаемое снижение спроса
Кухня Узбекистана - праздник жизни
Республика Узбекистан уникальна не только своим географическим положением и климатическими условиями, но и особым отношением к пище, к ее приготовлению, своим неподражаемым умением принять гостей. "Гость в дом - Бог в дом", - говорят здесь. И независ