Курс валют:
22.01.21
$ = 29.47 грн
€ = 34.61 грн
+38 (067) 384 39 50
Желаете отдохнуть, ЗВОНИТЕ
Поиск тура

Весна приходить в Закарпаття - чутно йодлю

Олесь Кофланович любив ці два хребти, що тяглися обабіч зеленавого й пінистого Лонкопотоку. З Паннонської 1 рівнини весна пробиралася до них повільно й неохоче. Кичера Поґанська відгалужувалася від царственого Менчула, а Кичера Видножанська — від головного ланцюга Красної 2.
 
   
Колись в одному помешканні на старовинній вулиці Мукачева, що впиралася в таку ж непомітну вулицю Валенберга, Олесь вичитував знайомі назви зі старих топографічний назв, скопійованих приятелем у Будапешті. Назви з часом помінялися, однак не помінялися кліматичні умови: щовесни разом з потічками видзенькували підсніжники, а по горах розливався фіолет крокусів, до яких місцеві жителі припасували волоську назву — бриндуші.
 
   
«Као шта je jадранска» 3 — радіоприймач ловив сербську етнічну музику. Весна мала прибути з Ядрану через Паннонію. Римляни недарма вигукували: «Хліба й видовищ!», маючи Паннонію. Олесь це знав. Мав непосидючу селянську натуру — копирсатися в добре відібраній упродовж століть землі. Садив там не тільки життєво необхідні культури, але все те, що зміг притягнути в гори від знайомих ботаніків. Міг порівняти, що в карпатські біотопи кожне покоління приносило якісь екзоти ба навіть ендеміки — самшит, ясмин, японську айву, що вирізнялася з-поміж непоказних вільшин, ліщин та верболозу.
 
   
«Сколоздрики, стрінкашка апрільова», — скандував Олесь, провітрюючи невеличку хатинку на прадідному полі. Лісок ще не розповився, в гірській долині спокійно виднілися бляшані пласи мурованої церкви, різноманітні покрівлі будинків — від почорнілого шиферу до помпезної металочерепиці.
 
   
Відлоги обох кичер 4 біліли монументальними снігами, а відсоння вже чорніло й парувало на сонці. І певно ніякі вилизані полянки чужинських гір не хвилювали б так, як оце захаращене торішнім листям і галуззям пільце, де треба добре пропотіти, щоб навести сякий-такий лад.
 
   
За кількадесят метрів вирував талими водами Березниковець, ущелиною котрого Олесь рухався не одну весну, вишукуючи непомітну медунку, печіночниці, щоб подарувати мамі на 8 Березня. Мама таке свято не надто визнавала, бо для неї було святом, коли бралася за рискаль, орудувала ним у городчику перед причілковим вікном, вкидала в землю дрібненькі насінини тютюну. Батько немилосердно ним кадив по хаті, по господарству, конче хотів мати свій, а не той, що в бережанських сушарках.
 
   
«Бакун набагато кращий, я бачив багато европейських трафік 5 із сигарами, але подібного не бачив...»
 
   
Кофланович сидів перед літувочкою й палив червоний «честер». На крислатому бучкові не вщухав співочий дрізд. Спів цього дрозда нагадав Олесеві ще один світанок у пролісі. Вуйко пригостив юного племінника преміцною самогонкою. Зранку Олесеві треба було на працю, а він заночував у вуйка. Коли прокинувся, на дворі сіріло, непомітно відімкнув вхідні двері, вислизнув у сизий морок неторканої пилами, хіба що голосами пташок Сідеяні 6, де відчайдушне птаство вітало весняну днину.
 
   
І цей дроздячий спів нагадав Олесеві давно покійного вуйка, тіток, той світанок у лісі Сідеяня, який уже сьогодні вирубали на тверде паливо, але дрозди все одно співали, як двадцять весен тому.
 
   
Коло літувочки 7 сірів моріжок, бо з осені Олесь там порозкидував коров'як. У хвилину відпочинку можна було пороздивлятися блакитне небо, яке перелилося в очі Олесевого тата, й світлу смугу за авіарейсом Бухарест-Варшава, що з'являлася на небі о навечірній порі.
 
   
Таке могла вчудити лише романтична натура, бо спритні заробітчани давно вже гарували по чужих гуральнях 8. Вони роками не бачили карпатської весни, рідко лежали не пахучому облозі, підстеливши кацавейку під спину. Все завершувалося шашликами, политими торчинським кетчупом у часі Великодня. Навіть оті «празничні піснопінія» були для них дяківсько-попівськими забаганками.
 
   
Ні кування зозулі, ні спів соловейка над вечірнім Лонкопотоком, ні іволга в садах не викликали в Олеся того захоплення, як перші чорні плями весняного облогу.
 
   
Стрімка весна парків, ботанічних садів була не тією, що в Березниковці. Подзвонювали на стрижках легкі дзвоники-спіжовчики 9, до полонинських зворів було ще далеко.
 
   
Всюди квітнули бриндуші, наче хтось поперекидав чорнильні каламарі. Навіть пісню колись співали:«На високій полонині зацвіли бриндуші, дайте дівки блюдо муки за померші душі».
 
   
За хребтом однієї з кичер, де колись мешкали німецькі колоністи, з гулу весняних потоків вчувався йодль, привезений з Альп у вісімнадцятому столітті, що не прижився, на жаль, у цих долинках, але поглинуло його шумовиння потоків. І звідти щовесни відлунує зі співами пташок.
 
   
_____________________________________
* Йодль — коротка пісня альпійських горян
1 Паннонська рівнина знаходиться в Середньодунайській низовині, на території Угорщини
2 Кичера Поганська та Кичера Видножанська — гірські хребти, Красна — частина полонинського хребта. Йдеться про Тячівський район Закарпатської області.
3 «Така, як адріатична»
4 Кичера — безліса гора
5 Трафіка — тютюнова крамниця
6 Сідеяня — назва лісу
7 літня кухня
8 Невеличкий шинок, корчма, де роблять і продають горілку
9 Дзвоники, що чіпляють на шию худобі
 
   
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

СТАТЬИ О ТУРИЗМЕ

Тур в Данию. Тур в Леголенд. Леголенд – мечта ребенка!
Датчане — люди с необычайно развитой мелкой моторикой. Когда-то они придумали конструктор Lego и с младенчества упражняют детей в сборке игрушек из крохотных деталей.
Мельбурн - культурная столица Австралии
Мельбурн был основан в 1835 г. и уже через 30 лет он стал самым большим городом Австралии. Его часто называют "культурной столицей Южного полушария". В наши дни компактный центр Мельбурна заполнен музеями, галереями и прекрасными магазинами, но больш
Кухня Иордании. Иорданская кухня
Арабская кухня одна из самых сложных и искусных в мире. Пища является важной частью культуры и служит символом гостеприимства и щедрости. Не удивляйтесь, если Вас пригласят в гости покушать.
Антарктида - последняя обширная дикая местность на планете
Антарктида - последняя обширная дикая местность на планете. Её гигантские айсберги, покрытые льдом горные цепи и пустота полярных плато вызывают страх, в то время как его температура, ветры и погода как-бы советуют отказаться от рискованной поездки в
Гренландия... Гренландия – далекая страна
Ха-ха! А про Гренландию вы знаете только то, где она находится. На Гренландии никто не был, из Гренландии не бывает новостей. В Гренландии работает один телеканал, да и тот не постоянно.
Знаменитые статуи Будды в Бирме
В Бирме девяносто процентов населения исповедуют буддизм, остальные жители – христиане, индуисты и приверженцы анимистических верований. Вокруг жизни Великого учителя скопилось здесь не меньше легенд, чем пылинок на его древних статуях...